Поняття про особистість Психологія

Особистість – це індивід і соціально зумовленою системою, вищих психічних якостей, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних культурних, історичних відносин. Розвиток особистості відбувається у конкретних суспільних умовах. Особистість завжди конкретно-історична, вона – продукт епох, життя своєї країни, своєї сім’ї. у процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, в неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб’єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється у здібностях людини, в домінуючих потребах, інтересах, схильностях, у рисах характеру, в почутті власної гідності, світобаченні, системи знань, умінь, навичок тощо. Поняття особистості тлумачаться неоднозначно - залежно від того, який підхід реалізується дослідником. Можна виділити щонайменше 4 аналітичних підходи – соціально-психологічний, індивідуально-психологічний, діяльнісний та генетичний. Особистість слід розглядати, як складну систему в якій диференціюються і інтегруються психічні властивості, тому особистість за Костюком є системою систем. Платонов виділяв у структурі особистості 4 підструктури: 1)соціально-зумовлену спрямованість особистості – об’єднує відносини та моральні риси особистості. 2)підструктура досвіду – включає ЗУН, що набуті в особистісному досвіду шляхом навчання. 3)підструктури психічних процесів – охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів, які формуються впродовж соц. життя. 4)підструктура біо- псих. властивостей – об’єднує типологічні властивості особистості, статеві та вікові особливості та їх патологічні зміни, які залежать від фізичних і морфологічних особливостей мозку.
На думку Ананьєва структурно-функціональні взаємозв’язки між елементами психолог. Структури особистості, будуються одночасно за двома принципами: субординаційний (ієрархічний) – коли складніші і загальніші психологічні властивості особистості підпорядковують собі соціальні та психофізіологічні властивості. Координаційний – за якими взаємодія здійснюється на паритетних засадах, що допускає певну свободу, тобто відносну автономність кожної з них.
Проблема активності особистості – проблема суб’єктивного реагування особистості на вплив середовища. Джерелами активності є мотиваційна сфера, основою якої становлять потреби – динамічно-активні стани особистості, що виражають її залежність від конкретних умов існування і породжують діяльність, спрямовану на зняття цієї залежності. В процесі діяльності відбувається як розвиток особистості, так і перетворення середовища, в якому живе людина. Отже, потреби – це рушійна сила розвитку особистості. Аналізуючи потреби індивіда, треба враховувати особливості тих спільнот, до яких він належить. Належність до спільноти є однією із найважливіших детермінант мотиваційної сфери особистості. Оскільки будь-який індивід належить до низки людських спільнот, а в процесі його розвитку кількість спільнот змінюється, природно змінюється і система його потреб. Розвиток цієї системи не є процесом, який розгортається тільки від індивіда, він є результатом його зв’язків з іншими людьми. Включаючись до кожної нової спільноти, особистість засвоює її потреби.