Маршавін
1. сучасні тенденції зайнятості в україні та світі: Незважаючи на позитивні тенденції в розвитку української економіки, що намітились останнім часом, та деяке пом'якшення у зв'язку з цим ситуації на державному та регіональному ринках праці, проблема працевлаштування громадян не зникає з порядку денного. При цьому йдеться не лише про задоволення звичайних потреб та інтересів громадян стосовно вибору ними видів, форм чи місця трудової діяльності, що їх здатна забезпечити сучасна розвинута країна (соціальні гарантії), а й про більш-менш прийнятні для окремого громадянина види праці (за перехідної, трансформаційної економіки – соціальна допомога). Нові тенденції суспільного розвитку в світі передбачають посилення уваги до людини, до захисту її прав на пристойні умови життєдіяльності, на гарантовану оплачувану зайнятість, на саморозвиток та реалізацію своїх матеріальних і духовних потреб. Глобалізація національних економік та зближення трудових норм, прав і гарантій у різних країнах визначають світові тенденції у сфері зайнятості та соціально – трудових відносин: 1) поширення неформальної економіки і , отже, дезінтеграції трудових відносин і погіршення умов праці; 2) впровадження інформатизованих і комунікаційних технологій, яке дає можливість все більшому числу людей виконувати роботу вдома; 3) застосування багатьма компаніями стратегії передачі частини своїх функцій іншим підрядчикам, яке здійснюється з метою зниження виробничих витрат і підсилює феномен «завуальованих трудових відносин», що означає повторне прийняття на роботу або звільнення працівника як «незалежних» субпідрядників, що не мають прав ні на які соціальні виплати і допомоги; 4) вплив науково – технічного прогресу на структурну перебудову економіки, який веде, з одного боку, до значного піднесення продуктивності праці, з іншого, до скорочення робочих місць, передусім у промисловому секторі; 5) чітке розмежування підходів до регулювання соціально – трудових відносин у державному та приватному секторах економіки; 6) посилення ролі транснаціональних корпорацій у формуванні національних ринків праці, в утворенні нових сегментів робочої сили, у виникненні нових конкурентних стратегій на ринку праці; 7) розширення можливостей малих і середніх підприємств у створенні робочих місць у відповідь на потреби великих підприємств, а також на запити індивідуальних споживачів.
2. Основні соціальні послуги ДСЗ шукачам роботи і безробітним,їх зміст:
навчання клієнтів методам і техніці самостійного пошуку роботи;
розробка спеціалістами центрів зайнятості спільно із клієнтами Ре-комендацій щодо сприяння працевлаштуванню для всіх клієнтів, для кого на момент звернення до ЦЗ в його базі даних немає підходящої роботи. діяльність комісії з довготривалого безробіття, надання порад і реко-мендацій клієнту. який довгий час не може працевлаштуватися, і його особистому консультанту;
розширення кола інформації про вакантні місця шляхом створення єдиного банку даних і забезпечення вільного доступу кожного відві¬дувача до цієї інформації, а також наочна демонстрація ефективності засобів ЦЗ щодо сприяння працевлаштуванню безробітних;
залучення незайнятих громадян до участі в оплачуваних громадських роботах.
3. фрикційне безробіття, шляхи зменшення його рівня: Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між: видами праці, регіонами, а також: на різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу після закінчення навчання або через переїзд в інше місто. Через те що фрикційні безробітні часто шукають кращої роботи або змінюють місце роботи, вони теж уважаються «добровільно» безробітними. Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці (біржі праці) та усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили (створення розвитого ринку житла; збільшення масштабів житлового будівництва).
4. Форми роботи ЦЗ щодо працевлаштування молоді на перше робоче місце: Однією із ефективних соціальних послуг служби зайнятості є працевлаштування молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, на перше робоче місце шляхом надання дотацій роботодавцям. Організація роботи з надання роботодавцю дотації для працевлаштування молоді на перше робоче місце відбувається відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України. Така форма роботи є обопільно корисною: для випускника – шанс отримати гарантоване робоче місце за обраною професією, можливість набути професійного досвіду, а роботодавцеві – економія коштів на заробітну плату. Органи влади приділяють значну увагу вирішенню питання працевлаштування молоді, яка закінчує навчання. Перше робоче місце – перше місце роботи, на яке працевлаштовується особа після закінчення навчання в професійно-технічному або вищому навчальному закладі за отриманою професією (спеціальністю).
5. Професійне навчання безробітних,засоби підвищення його ефективності: професійне навчання безробітних розглядається як частина безперервної професійної освіти. У зв’язку з цим воно не повинно відставати за якістю, технологічністю і мобільністю від професійного навчання в широкому значенні, а повинно випереджати його, оскільки терміни навчання короткі і процес отримання знань повинен бути інтенсивним. Сьогодні питання підвищення ефективності державного регулювання професійного навчання безробітних стоїть особливо гостро. І це обумовлено цілою низкою причин. Під ефективністю професійного навчання розуміють співвідношення додаткових економічних і соціальних переваг, що утворюються за рахунок більш повного і продуктивного використання трудового потенціалу осіб, які пройшли професійне навчання, до витрат, що здійснюються на навчання. На ефективність професійного навчання безробітних впливають ряд факторів, які можна поєднати у три групи. Перша група факторів – організаційні фактори, пов’язані з визначенням професій для навчання. Друга група – соціально-психологічні фактори, стосуються формування у безробітних мотивації до навчання та впевненості у власних силах. Третя група – навчально - технологічні, включають все, що безпосередньо визначає якість навчального процесу: викладацький склад навчального закладу, методичне забезпечення, види і форми проведення занять. Ефективність працевлаштування безробітних та їх подальша трудова діяльність багато в чому залежить від правильного вибору людиною професії (спеціальності). Сприяти цьому може проведення тестування безробітного з метою встановлення його рівня розвитку і здатності до здобуття професії.
6. Циклічне безробіття: Особливою складовою безробіття є циклічне безробіття. Під ним розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються. Проте циклічне безробіття розглядається не лише як економічне лихо, це також і соціальна катастрофа. Депресія призводить до бездіяльності, а бездіяльність – до втрати кваліфікації, самоповаги, занепаду моральних принципів а також до громадського і політичного безладдя. Циклічне безробіття виходить за межі природного безробіття і є свідченням неповної зайнятості у країні. Циклічне безробіття являє собою відхилення фактичного рівня безробіття від природного. У період циклічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне; у періоди циклічного підйому циклічне безробіття відсутнє.
7. Тіньовий ринок праці в Україні: Питання про те, що в Україні співіснують два самостійних ринки праці – офіційний та тіньовий, – уже не є предметом дискусій. Сьогодні зайнятість у тіньовій сфері з випадкового підробітку все частіше перетворюється в основне місце роботи та забезпечує в середньому 25-30% сімейного доходу. Найбільш часто тіньові відносини в Україні приймають форму безконтрактного найму. Для зменшення та ліквідації тіньового ринку праці необхідна політична воля органів влади, точкою прикладання якої стане програма реструктуризації економіки, антимонопольні та антикорупційні заходи, ясні правові гарантії власності, податкова реформа та реформа судової системи. Ключовою проблемою, пов'язаною з існуванням тіньового ринку праці є наявність нелегальних доходів громадян, не врахованих і, відповідно, не оподаткованих. При цьому, податок з доходів фізичних осіб є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів.
8. Природа,функції, призначення ДСЗ: державна служба зайнятості України є підрозділом Міністерства праці та соціальної політики України, а її діяльність здійснюється під керівництвом міністерства, місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. У роботі служби зайнятості України має певне відображення принцип соціального партнерства. Щоправда, організації працівників і роботодавців не беруть участі у керівництві службою, але вони можуть впливати на вироблення і реалізацію політики зайнятості через координаційні комітети сприяння зайнятості, що формуються з рівної кількості представників профспілок, органів державного управління та підприємців. функції державної служби — це основні напрями діяльності державної служби щодо її кадрового, нормативно-правового та наукового забезпечення, а також забезпечення реалізації загальних напрямів політики у сфері державної служби. Функції державної служби зумовлені об'єктивними закономірностями. Зміст кожної функції визначається завданнями, що стоять перед державою та державним управлінням, і специфікою об'єкта державного управління, особливостями державно-службових повноважень, сфери діяльності та посадових обов'язків державних службовців тощо. http://www.bestreferat.ru/referat-213389.html
9. Сутність і зміст діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості в Україні: Основними напрямами діяльності Українського координаційного комітету сприяння зайнятості населення є:— розробка і вдосконалення правової та нормативної основи ринку праці;— формування і використання Державного фонду сприяння зайнятості населення;- розробка і реалізація державних програм зайнятості населення та джерел їх фінансування, підготовка пропозицій Кабінету Міністрів України щодо додаткових фінансових ресурсів для здійснення цих програм;- координація зусиль господарських, профспілкових і державних органів щодо пошуку шляхів ефективного використання трудових ресурсів, запобігання зростанню безробіття та забезпечення соціального захисту працівників найманої праці від безробіття;- розробка пропозицій органами виконавчої влади щодо економічного заохочення підприємств, установ і організацій у створенні додаткових робочих місць, а також компенсації витрат, пов'язаних з підготовкою і перепідготовкою працівників;— міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні;- розробка та розвиток систем страхування по безробіттю;- професійна орієнтація населення, професійна підготовка, перенавчання безробітних новим професіям відповідно до структурних змін у галузях народного господарства, в організації виробництва і праці, в розвитку науково-технічного прогресу;— оцінка чисельності вивільнюваних працівників та структури незайнятого населення, що підлягає перенавчанню, і підготовка рекомендацій з цього питання;- розвиток навчальної бази центрів перенавчання в рамках державної служби зайнятості, координація використання навчальної бази підприємств, установ, організацій для перепідготовки незайнятого населення і безробітних; - регулювання міжтериторіального перерозподілу трудових ресурсів, який сприяє зайнятості населення;— розвиток служби зайнятості та її матеріально-технічної бази;— інші питання регулювання ринку праці в Україні.
10. Зміст діяльності ЦЗ щодо працевлаштування безробітних шляхом надання дотацій роботодавцям: Служба зайнятості тісно співпрацює з роботодавцями: консультує, надає допомогу у підборі працівників та дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних. Проводиться активна робота з роботодавцями щодо укладання договорів-намірів для працевлаштування безробітних осіб шляхом надання дотацій роботодавцям, в першу чергу з числа осіб, які потребують додаткового соціального захисту, які входять до складу сім’ї, де двоє і більше членів є безробітними; інвалідів, які не досягли пенсійного віку, жінок, які повідомили про свою вагітність, а також безробітних які перебувають на обліку у службі зайнятості понад 6 місяців.
11. Виникнення органів трудового посередництва в західноєвропейських країнах y XIX ст.: ?
12. Засоби реалізації ЦЗ принципу індивідуалізації соціальних послуг безробітним: Необхідність підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці, активізації їх власного потенціалу в пошуку роботи ставлять перед центрами зайнятості завдання посилення індивідуалізації при визначенні соціальних послуг шукачам роботи і їх надані. При підборі технологічних процедур і операцій для кожного клієнта слід враховувати дві обставини: особистість клієнта (його життєвий і професійний досвід, освіту, психологічні особливості, здібності і нахили, морально-вольові якості) і можливість застосування тих чи інших заходів (наявність відповідних коштів, матеріальних ресурсів, спеціалістів). Відповідно до цих обставин спеціаліст центру допомагає шукачеві роботи визначати план його дій щодо працевлаштування, обирати програми й засоби, застосування яких прискорить працевлаштування. Із набору програм активного сприяння зайнятості, кожна з яких розрахована на певну категорію (прошарок, групу) клієнтів, обирається та, що відповідає потребам особи, дасть змогу подолати перешкоди, які заважають його працевлаштуванню. При цьому першочергового значення набуває той факт, що участь у програмі має підвищити конкурентоспроможність і активність клієнта на ринку праці, нарешті, прискорити його працевлаштування й отримати найбажаніший кінцевий результат.
13. Основні напрями витрат коштів Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття: Кошти Фонду використовуються на: виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цього Закону; відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази; створення резерву коштів Фонду. 3. Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку. З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв коштів Фонду в розмірі, передбаченому статтею 17 цього Закону. До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в уповноваженому банку України. Резерв коштів Фонду використовується за цільовим призначенням за рішенням правління Фонду.
14. Призначення,зміст,форми і методи діяльності ЦЗ щодо активного сприяння працевлаштуванню безробітних: на основі раціонального розподілу праці між спеціалістами і підрозділами, спеціалізації і кооперації праці, застосування сучасних інформаційних технологій та обладнання (відповідно до ергономічних вимог), використовуються оптимальні засоби, форми і методи роботи. Метою ЦЗ є прискорення працевлаштування клієнтів центрів зайнятості на підходящу роботу, що сприятиме зростанню їхнього добробуту, підвищенню продуктивності суспільного виробництва. ВИДАМИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЦЗ Є: пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
15. Розкрити функції і зміст ЄІАС «Служба зайнятості», її сучасні версії: Єдина інформаційно-аналітична система Державної служби зайнятості – це масштабний та складний проект, який не має аналогів в Україні щодо впровадження сучасних інформаційних технологій в галузі надання послуг населенню. Впровадження ЄІАС відіграло роль соціотехнічної революції в сфері обслуговування безробітного населення та підвищення функціональної ефективності Державної служби зайнятості. На сьогодні в рамках системи ЄІАС функціонують різноманітні і сучасні методи інформування клієнтів служби зайнятості: - Інтернет–портал Державної служби зайнятості (www.dcz.gov.ua);- Інтернет–медіа–портал «Труд» (www.trud.gov.ua), якій є єдиним державним порталом щодо пошуку роботи та підбору працівників;- тачскріни і банкомати пошуку вакансій;- сервіс SMS–повідомлень пошуку та підбору роботи (відправка SMS-повідомлення вільного змісту на номер 730 або дзвінок зі свого мобільного телефону на номер 730);- операторський телефонний центр, де за номером 8-800-50-50-600 громадяни можуть вирішити питання зайнятості безкоштовно;- система автодозвону, яка через стаціонарні телефони повідомляє населення про наявність вакансій за результатами автоматизованого підбору роботи у нічний час.
16. Сутність і зміст системи соціального діалогу на ринку праці: Соціальний діалог як форма соціальної взаємодії повинен “спонукати” факторів трудових відносин усвідомлюючи динамічність змін та особливість сучасного середовища, більш зважено ставитись до інтересів один одного. демократії, ще й засіб наближення до ЄС. Тому одним з найактуальніших питань сучасних соціально-трудових відносин в Україні є поглиблення розпочатого діалогу з зайнятості та соціальної політики для аналізу та оцінки ситуації, визначення основних проблемних питань і шляхівнаближення політики та практики, що існує в Україні, до стандартів ЄС. Перш за все, йдеться про соціально-громадський діалог, охорону здоров'ята безпеку праці на виробництві, гендерну рівність, трудове законодавство,політику зайнятості, соціальний захист, включаючи питання соціального забезпечення та охоплення соціальними програмами).
17. Проаналізувати функції ринку праці у ринковій економіці: Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де наймані й працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави. У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Ми визначили ринок праці як органічну складову ринкової економіки, що виконує функції механізму розподілу і перерозподілу суспільної праці за сферами і галузями господарства, видами і формами діяльності у відповідності з структурою суспільних потреб і власності. Основними елементами цього механізму є попит на працю, пропозиція праці, вартість і ціна робочої сили, конкуренція, резервування робочої сили.
18. Розкрити призначення Міжнародної організації праці, форми і засоби діяльності: першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці. В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. Міжнародна організація праці побудована на статутному принципі. МОП поклала початок таким досягненням індустріального співтовариства, як 8-годинний робочий день, політика зайнятості, охорона материнства,закони про дитячу працю та інші норми, що сприяють охороні праці й мирним трудовим відносинам. Жодна країна або галузь не змогли б здійснити їх без одночасних дій у цьому напрямі з боку інших. Якщо коротко охарактеризувати діяльність цієї організації, то можна виділити такі основні напрями: • розробка міжнародної політики і програм з метою сприяння основним правам людини, поліпшенню умов праці і життя, розширенню можливостей зайнятості; • створення міжнародних трудових норм, підкріплених унікальною системою контролю за їх виконанням; ці норми служать орієнтиром для національних органів щодо здійснення такої політики (це питання детально розглядатиметься нижче);• здійснення програми міжнародного технічного співробітництва, що розробляється і здійснюється за активного партнерства з учасниками Організації, у тому числі надання допомоги країнам щодо її ефективної реалізації;• питання фахової підготовки й навчання, дослідження і видавнича діяльність на підтримку цих зусиль.
19. Охарактеризувати призначення страхових фондів на випадок безробіття. Їх зародження в Європі та взаємодія із суспільними службами зайнятості: Фонд соціального страхування на випадок безробіття є самостійною фінансовою установою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць, надавати матеріальну допомогу та соціальні послуги на випадок безробіття. ?
20. Пояснити тенденції структурних змін зайнятості: Відомо, що при докорінній зміні існувавшого економічного укладу нашого суспільства мали відбутися суттєві структурні зміни і перерозподіл зайнятих громадян на користь обслуговуючих людину галузей соціальної спрямованості. До головних чинників структурних зрушень системи зайнятості, які у своїй взаємодії визначають сучасний стан ринку праці в Україні: світова фінансово-економічна криза, загальна демографічна ситуація в країні та її регіонах, глобалізаційні процеси, структурні зміни в економіці, поширення нових форм зайнятості населення.
21. Профорієнтаційна робота ЦЗ з населенням,зокрема молоддю: дозволяє наблизити до широких мас населення, зокрема, до учнівської молоді, інформацію про послуги служби зайнятості, зокрема профорієнтаційні послуги, дозволяє підвищити інтерес у підростаючого покоління до процесу вибору професії, сформувати зацікавленість у глибшому вивченні різних аспектів професійної діяльності.
Київський міський центр зайнятості активно здійснює профорієнтаційну роботу нового формату, з використанням Мобільних транспортних засобів.
Мобільні центри профорієнтації розташовуються в загальнодоступних для учнівської молоді місцях: на території шкіл, навчальних закладів, площах міста. Фахівці з профорієнтації інформують молодь та педагогів про спектр профорієнтаційних послуг, які пропонує служба зайнятості, висвітлюють форми та методи профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Школярі мають можливість дізнатися про світ професій, правила вибору професії, актуальні професії та спеціальності на ринку праці. Особливий інтерес викликає у школярів можливість пройти тестування на предмет визначення підходящого професійного середовища при допомозі психодіагностичних методик.
22. Розкрити функції і значення семінарів центрів зайнятості з безробітними щодо основ підприємництва і самозайнятості: Для реалізації самостійної зайнятості у центрах зайнятості діє певний механізм. В першу чергу це різнопланові інформаційні семінари. На зазначених семінарах безробітні отримують інформацію з питань самозайнятості, виборі професій придатних для підприємницької діяльності для конкретного регіону, інформацію про кроки, які варто здійснити для започаткування власної справи. На такі семінари запрошуються представники Державної податкової інспекції, державні реєстратори, представники управління економіки та колишні безробітні, які за допомогою служби зайнятості започаткували власний бізнес і успішно працюють.
Крім того, з особами, які вирішили займатися підприємницькою діяльністю за допомогою служби зайнятості, проводиться комп’ютерна діагностика на виявлення схильностей до зайняття підприємницькою діяльністю. Для бажаючих зайнятися власною справою організовуються курси цільового призначення. До функцій центрів зайнятості входить сприяння підприємницькій діяльності шляхом організації професійного навчання за професіями та напрямами орієнтованими на самостійну зайнятість, виплата допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.
23. Охарактеризувати сутність і зміст використання державною службою зайнятості оплачуваних громадських робіт для безробітних: громадські роботи це не одноразова акція, а продуманий перехідний етап, покликаний полегшити і прискорити адаптацію, а також допомоги учням, студентам та іншим подібним категоріям працездатного населення не лише підзаробити на життя, але й набути необхідних трудових навичок для успішного конкурування на ринку праці. Перевага громадських робіт – у тому, що це загальнодоступний вид трудової діяльності, який не потребує спеціальної кваліфікації і виконуються на договірній основі, відповідно до прийнятого рішення центр зайнятості укладає договір з підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності. На осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. Період участі у оплачуваних громадських роботах зараховується до загального трудового та страхового стажу.
24. Основні напрями і принципи взаємодії центрів зайнятості з роботодавцями: зміцнення взаємодії з роботодавцями — основи підвищення ефективності діяльності центрів зайнятості. З метою підвищення якості обслуговування громадян центри зайнятості посилюють взаємодію з роботодавцями шляхом відвідування підприємств, проведення семінарів для роботодавців, конкурсних відборів, ярмарків вакансій, використовують засоби масової інформації тощо. Активізована робота щодо забезпечення своєчасного та в повному обсязі збору даних про вакансії та вільні робочі місця від всіх підприємств, організацій та установ. Створені умови щодо оперативного отримання інформації про вакансії від роботодавців. З метою підвищення обсягів надання послуг роботодавцям та якісного їх обслуговування в кожному центрі зайнятості встановлено інформаційні термінали для роботодавців.
25. Професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці України,шляхи його подолання: На жаль, в Україні не створено єдиної системи прогнозування попиту на ринку праці, унаслідок чого спостерігається професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці. Як державні, так і приватні вищі навчальні заклади продовжують на платній основі готувати спеціалістів, виходячи з потреб сьогодення й готуючи в такий спосіб „майбутніх безробітних”. Така ситуація, безумовно, не може не позначитися на розробці урядом відповідних заходів щодо усунення цієї вади. Тому серед основних напрямів регулювання ринку праці є завдання Кабінету Міністрів України та Національної академії наук України розробити довгостроковий прогноз потреби економіки країни в робочій силі за професійно - кваліфікаційними групами. У цьому аспекті перед кабінетом Міністрів України поставлено також завдання „ формувати державне замовлення на підготовку робочої сили, спираючись на результати прогнозу потреби економіки країни в робочій силі за професіями, і на тендерних засадах розміщувати замовлення у навчальних закладах ( вищих та середніх)”.
26. Мета і соціальна роль організації роботодавців на ринках праці України: Організація роботодавців – громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів. Об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців. Організація роботодавців України бере участь у підготовці та підписанні Генеральної, галузевих та регіональних угод між об'єднаннями організацій роботодавців, профспілками та урядом. Фахівці Об'єднання організацій роботодавців долучаються до розробки законопроектів, які сприяють впровадженню сучасних норм трудового законодавства. Представники ОРУ є учасниками робочої групи з розробки нового Трудового Кодексу України.Головна мета створення організацій роботодавців полягає у вирішенні проблем зайнятості населення, стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та забезпечення гідних умов праці. Постійно проводяться всеукраїнські форуми з питань охорони праці, перспектив розвитку трудового потенціалу України, підготовки кадрів відповідно до потреб ринку. Такі складні завдання, як розвиток соціально-трудових відносин та зміцнення українського товаровиробника, не можна вирішити наодинці. Тільки консолідація і рівноправне партнерство об’єднань роботодавців, спільні координовані дії можуть забезпечити необхідний результат. Основною метою діяльності Організації роботодавців України є захист прав та законних інтересів своїх членів у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.Крім вище зазначеного, організація роботодавців відіграє важливу соціальну роль у вирішенні проблем використання дитячої праці, неврегульованої трудової міграції, торгівлі людьми. Об'єднання організацій роботодавців активно працює над проблемами розбудови економічних і соціально-трудових відносин у країні, сприяє впровадженню у національне законодавство сучасних норм економічної та соціально-трудової сфер, займається проблемами забезпечення зайнятості населення та ефективності виробництва.
27. Проаналізувати зміст засобів активації безробітних, передбачених Єдиною технологією: Впровадження цієї технології у діяльність структур державної служби зайнятості дали змогу налагодити більш ефективне їх співробітництво з роботодавцями,активізувати власні зусилля безробітних щодо працевлаштування,підвищити відповідальність людини перед собою та суспільством,значно покращити якість надання соціальних послуг клієнтам центрів зайнятості.
28. Розкрити сутність природного рівня безробіття: Для того, щоб досягнути оптимального рівня безробіття (враховуючи сучасні показники) нам потрібно досконало зрозуміти суть безробіття. Рівень безробіття – це відношення кількості офіційно зареєстрованих повністю безробітних до кількості працездатного населення. У зв’язку з тим, що економічні, моральні та соціальні втрати від безробіття великі, уряди всіх країн прикладають зусилля, щоб досягти зниження безробіття нижче природного або нормального рівня. Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального. Природний рівень безробіття - це найнижчий підтримуваний рівень, який може бути у країні без ризику зростання інфляції. Це такий рівень недо-використання ресурсів, за якого ринки праці та ринки товарів збалансовані. За теорією природного рівня немає перманентного Вибору між безробіттям та інфляцією.
29. Колективний договір,структура,зміст,порядок укладання: Існування колективного договору об'єктивно обумовлене наявністю соціальних, економічних і правових передумов. Соціальний чинник створюють соціально-трудові відносини, що виникають із застосування громадянами своєї здатності до продуктивної праці. В умовах суспільного виробництва виникають внутрішньоколективні відносини, зв'язки в галузі суспільної організації праці. Для регулювання таких зв'язків використовуються методи регламентації окремих питань шляхом узгодження, прийняття системи локальних актів, серед яких найважливіша роль належить колективному договору. Законодавство про працю не встановлює єдиних вимог щодо структури колективного договору. Сторони самостійно визначають його структуру, які розділи включити в договір, які додатки приєднати. В той же час законодавством досить докладно визначається зміст колективного договору. Нормативні положення колективного договору — найбільш важлива частина його змісту. Ці положення становлять собою сукупність локальних норм з основних питань праці, її оплати, умов праці й побуту та ін.
До зобов'язальних умов відносяться такі питання, які не урегульовані чинним законодавством, а закріплюються в змісті колективного договору як конкретні зобов'язання, що беруть на себе власник, уповноважений ним орган, трудовий колектив, профспілковий комітет чи інший орган, уповноважений трудовим колективом на представництво його інтересів.Зобов'язальні умови на відміну від нормативних не носять загального характеру, виражаються у здійсненні конкретних одноразових дій, якими вичерпуються.Усі передбачені колективним договором норми і зобов'язання діють лише на конкретному підприємстві. Вони стосуються тільки тих суб'єктів, що становлять у своїй сукупності трудовий колектив. При цьому встановлені колективним договором норми і зобов'язання мають тимчасовий характер, оскільки за своєю природою колективний договір є строковою угодою.Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Але одночасно вони є й обов'язковими я£ для всіх працюючих, так і для власника чи уповноваженого ниМ органу. Власник і уповноважений ним орган повинні дотримуватись своїх зобов'язань відносно до всіх працівників. Працівники, в свою чергу, повинні дотримуватися виконання зобов'язань, взятих від їх імені профспілковим органом чи іншою представницькою організацією, які підписали колективний договір.Колективний договір може бути доповнений додатками, пр0 які в загальній формі може бути вказано в тексті колективного договору. Самі додатки оформляються у вигляді відповідний документів.
30. Призначення та зміст державного соціального страхування на випадок безробіття,його переваги: державне соціальне страхування на випадок безробіття— це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг. Призначення як за соціально-економічною природою, так і за роллю у соціальному захисті.
31. Засоби і методи зміцнення ділових зв’язків центрів зайнятості з роботодавцями: ?
32. Дати характеристику плинної, застійної і прихованої форм безробіття: Розрізняють три форми зовнішнього прояву безробіття: плинну (хронічну), приховану і застійну.Плинна (хронічна) форма безробіття виявляється в тому, що частина сукупної робочої сили то втягується у виробництво, то виштовхується з нього. Втягування відбувається у фазі пожвавлення економічного циклу, а також в інші періоди у зв'язку з відкриттям нових і розширенням діючих підприємств. Виштовхування робочої сили відбувається, насамперед, у фазі спаду економічного циклу та в інші періоди через скорочення виробництва, банкрутства, впровадження нової техніки і передових технологій.Застійна форма характеризується тривалим періодом безробіття. Деякі з безробітних, що довго не мають роботи, час від часу можуть бути зайняті на випадкових і тимчасових роботах, виконувати невеликі замовлення вдома, але в будь-якому випадку їх характеризує тривала відсутність постійної роботи.Коли говорять про розмір застійного безробіття, то мають на увазі кількість осіб, що знаходяться в стані безробіття більш довгий час, ніж основна маса безробітних. Звичайно таким періодом вважається рік і більше.Прихована форма безробіття виявляється тоді, коли на підприємствах фактична чисельність працівників перевищує необхідну їх кількість для випуску даної продукції. У результаті частина таких осіб працює з ненормально низькою продуктивністю. Прихованою ця форма безробіття називається тому, що вказані особи не можуть бути віднесені до безробітних (оскільки вони знаходяться у трудових правовідносинах з роботодавцями) і не враховуються статистикою. Приховане безробіття найбільш поширене в сільському господарстві країн, що розвиваються.
33. Визначення розміру допомоги по безробіттю та тривалості її виплати: Допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.Призначається вона на підставі особистої заяви безробітного, довідки про середню заробітну плату за останнім місцем роботи, трудової книжки, за пред’явленням у разі наявності свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.Виплачується допомога по безробіттю два рази на місяць, а за згодою безробітного – один раз на місяць через банківські установи в установленому порядку.При визначенні розміру допомоги по безробіттю, перш за все, враховується термін перебування особи у трудових відносинах та сплати страхових внесків протягом 12 місяців, що передували початку безробіття.У разі, якщо протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, громадяни працювали менше 26 календарних тижнів, то відповідно частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закону) вони мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу, тобто у розмірі встановленому законодавством.Відповідно частини 1 статті 22 Закону у разі, якщо застраховані особи, визнані безробітними, протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, то вони мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.У цьому випадку розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.І виплачується вона залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.Особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, допомога по безробіттю скорочується на 90 календарних днів, і її виплата починається з 91-го календарного дня.Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю.Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
34. Проаналізувати систему управління Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття: Управління Фондом здійснюють Правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу Правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.Формування коштів Фонду здійснюється за рахунок: страхових внесків страхувальників (роботодавців, застрахованих осіб); асигнувань з державного бюджету; сум фінансових санкцій за порушення соціального законодавства; благодійних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб тощо.Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники.
35. Охарактеризувати організаційну структуру державної служби зайнятості: наразі державна служба зайнятості України є підрозділом Міністерства праці та соціальної політики України, а її діяльність здійснюється під керівництвом міністерства, місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. У роботі служби зайнятості України має певне відображення принцип соціального партнерства. Щоправда, організації працівників і роботодавців не беруть участі у керівництві службою, але вони можуть впливати на вироблення і реалізацію політики зайнятості через координаційні комітети сприяння зайнятості, що формуються з рівної кількості представників профспілок, органів державного управління та підприємців. [10]. На сучасному етапі державна служба зайнятості діє як єдина цілісна система органів виконавчої влади з трирівневою структурою. Організаційна структура ДСЗУ складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Кримського республіканського, обласних, міських, районних, міськрайонних, районних у містах центрів зайнятості - всього 654 центри по всій території держави.Відповідно до п. 12 Положення про державну службу зайнятості структура, штатний розпис і кошторис на утримання Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України затверджуються цим Міністерством, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості - Державним центром зайнятості [3.Перший (базовий) рівень -- це районні, міські, міськрайонні, районні в містах центри зайнятості, які безпосередньо приймають громадян і надають їм послуги згідно з чинним законодавством про зайнятість. Районні, міські та міськрайонні (базові) центри зайнятості є робочими органами виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, створені для реалізації державної політики у сфері зайнятості населення. Базові центри зайнятості входять до системи ДСЗУ, підпорядковані та підконтрольні обласним центрам зайнятості, підзвітні районним (міським) державним адміністраціям, районним (міським) радам народних депутатів.Головне завдання центрів зайнятості базового рівня будь-якої країни - сприяння у працевлаштуванні незайнятим громадянам і надання допомоги наймачам у заповненні вакантних робочих місць, в їхній структурі головна роль відводиться відділам працевлаштування. Вони надають інформаційну допомогу тим, хто шукає роботу, про наявні вільні робочі місця, а роботодавцям - про громадян, які бажають працевлаштуватися.Структура, штатний розпис і кошторис на утримання базових центрів зайнятості затверджується обласним центром зайнятості. За функціональною спрямованістю структура центрів зайнятості місцевого (базового) рівня визначається їх головним завданням - сприяння у працевлаштуванні незайнятим громадянам і надання допомоги роботодавцям у заповненні вакантних робочих місць.
36. Розкрити товарний характер робочої сили в ринкових умовах: Ринок праці відіграє важливу роль у забезпеченні безперервності процесу відтворення такого важливого товару для суспільства як робоча сила. Саме в цьому полягає економічна сутність ринкових процесів. Робоча сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості.Робоча сила виступає у ролі товару за таких умов:
людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю робочою силою;
власник робочої сили відділений від засобів виробництва і не має засобів для існування.
Здебiльшого ринок працi визначається як iнститут або механiзм, у якому покупцi та продавцi здiйснюють процеси купiвлi-продажу товару «робоча сила», вступаючи у вiдносини товарного обмiну. Очевидно, що при визначеннi поняття «ринок працi» багато уваги придiляється обмiну через те, що ця сфера вiдiграє значну роль у системi суспiльного виробництва i саме в нiй вiдбуваються процеси купiвлi-продажу товару.
37. Обґрунтувати взаємозв’язок безробіття з соціальними патологіями: Соціальні відхилення можуть мати для суспільства різні значення. Позитивні служать засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, подолання застарілих, консервативних чи реакційних стандартів поведінки. Негативні – дизфункціональні, дезорганізують систему, підриваючи часом її основи. Це – соціальна патологія: злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцид. Через таку девіантну поведінку проходять негативні витоки соціуму. Внаслідок відхилень від нормальної поведінки відбувається руйнація спокійного укладу життєдіяльності. Тож соціальні патології мають безпосередній вплив на безробіття.
38. Дати характеристику нестандартних видів і форм зайнятості: За формами організації розрізняють стандартну зайнятість, що характеризується стабільністю трудових відносин, стаціонарністю робочого місця, повною нормою робочого часу, та нестандартну зайнятість, що характеризується протилежними ознаками: нестабільністю трудових відносин, нестаціонариістю робочого місця, неповною нормою робочого часу і виявляється як робота вдома, вторинна зайнятість (сумісництво), маятникова трудова міграція, робота за тимчасовими контрактами, випадкова робота і т. ін. Нестандартні, або гнучкі види зайнятості населення характеризуються тим, що працівник має повний або неповний робочий день, тиждень, працює на нестандартному робочому місці у вигляді надомної праці або роботи за викликами. До характеристик нестандартних видів зайнятості населення також належать тривалість найму (тимчасові, сезонні, випадкові роботи) та правовий статус працівника (самостійні працівники, неоплачувані члени сім'ї).
39. Роль Міністерства соціальної політики України в керівництві ДСЗ: Діяльність Державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України і місцевих органів державної влади.
40. Конвенції і Рекомендації Міжнародної організації праці, їх сутність і значення: Одним з головних напрямків діяльності МОП є нормотворчість. МОП приймає конвенції та рекомендації, що стосуються різних аспектів праці. Конвенції приймає Генеральна конференція більшістю голосів присутніх делегатів. Конвенція набуває статусу багатосторонньої міжнародної угоди після ратифікації її як мінімум двома державами – членами МОП і з цього моменту накладає певні зобов'язання як на ті держави, що ратифікували її, так і на держави, що не ратифікували конвенції. Для окремої держави – члена МОП конвенція стає юридично обов'язковою тільки після ратифікації її вищим органом державної влади (конвенції містять правила також про порядок їх денонсації). У випадку ратифікації країною конвенції вона зобов'язана прийняти законодавчі акти для її реалізації і раз на 2-4 роки готувати доповіді про вжиті заходи щодо ефективного застосування ратифікованої конвенції. Якщо конвенція не ратифікована, держава несе зобов'язання інформувати по запитах Адміністративної ради МОП про стан національного законодавства і практики щодо такої конвенції, а також про заходи, які передбачається вжити для її пізнішої ратифікації. Кожна конвенція після ратифікації діє протягом 10 років. Будь-яка країна за тих чи інших обставин може її денонсувати. Якщо ж цього не сталося, то конвенція продовжує термін своєї дії на наступний період. Рекомендація не є міжнародним договором і не повинна бути ратифікована. Рекомендація є побажанням, пропозицією ввести відповідні норми в національне законодавство. Рекомендація доповнює, уточнює і деталізує положення конвенції, дає можливість вибору державам при застосуванні міжнародної норми. Рекомендація подається уряду держави – члена МОП з тим, щоб її положення шляхом прийняття закону або іншого нормативно-правового акта набули юридичної сили.
41. Варіанти юридичного статусу суспільних служб зайнятості в світі: ?
42. Розкрити методи і засоби збору,систематизації інформації про вакансії, їх донесення до клієнтів (відповідно до Єдиної технології): ?
четверг, 3 ноября 2011 г.
вторник, 1 ноября 2011 г.
Ринок праці
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………....................3
1. Моделі ринку праці…………………………………..............................4
2. Мета створення і соціальна роль організацій роботодавців на
ринку праці україни……..….........................................................................7
Висновки………………..……….………………………………..…..……9
Список використаних джерел….……..……………………..………......11
ВСТУП
В загальному розумінні ринок праці — це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили. Ринок праці включає не тільки економічні, але й соціальні, правові та психологічні відносини. У різних країнах формування цих відносин історично відбувалося не одночасно. У результаті в окремих групах країн або окремих країнах виникли певні відмінності. Відомо декілька моделей ринку праці, що пов’язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах. Кожній державі притаманні свої особливості формування моделей ринку праці зумовлені ресурсними, економічними, політичними та іншими причинами.
Особливе місце в інфраструктурі ринку праці займають інститути соціального партнерства. Крім органів державної влади до їх складу входять також організації роботодавців та їх об'єднання. Метою таких організацій є досягнення соціального миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і роботодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конфліктам і залагодження суперечностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку, підвищення життєвого рівня сторін. Організація роботодавців та їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту законних інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.
1. Структура та моделі ринку праці
Робоча сила у всій своїй цілісності духовних та фізичних здібностей є товаром. Цей товар реалізується саме на ринку праці. Механізмом узгодження інтересів працедавців і найманої робочої сили є ринок праці, що являє собою складову частину ринкової економіки. Він є виразом конкретних систем суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин і забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту і пропозиції. Залежно від співвідношення між попитом та пропозицією формується дефіцитний, рівноважний і надлишковий ринки праці.
Кожна країна має свою національну модель ринку праці, на її формування має вплив система підготовки та перепідготовки, зростання кваліфікації робітників, система заповнення вакантних місць та способи регулювання трудових відносин за участю профспілок. Відомо кілька моделей ринку праці, які пов'язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах.
Так як в літературі відсутній єдиний підхід до визначення моделей ринку праці, ми розглянемо різні погляди на їх класифікацію і приведемо приклади моделей ринків праці різних країн.
Никифорова А. А., виокремлюючи два типи моделей — зовнішній та внутрішній ринки праці, — за основу бере політику зайнятості, прийняту в тій чи іншій країні. При цьому зазначається, що моделі зовнішнього ринку праці певною мірою відповідає ринок праці США, Великобританії, Німеччини, Швеції тощо, а моделі внутрішнього ринку праці — Японії та Франції[6;10]. Лібанова Е. М. зазначає, що, абстрагувавшись від випадковостей, можна виокремити три найпоширеніші моделі: патерналістську (Японія), ліберальну (США, Канада, Австралія) та соціал-демократичну (Швеція) [5;322].
За трактуванням інших авторів виділення моделей виникає, по-перше, в процесі аналізу попиту та пропозиції на ринку праці (моделі чисто конкурентного, монопсонічного ринків праці та ринків праці за участі на них профспілок і двосторонньої монополії); по-друге, під час розгляду особливостей політики зайнятості, яка проводиться в різних країнах (японська, шведська моделі та модель США).
Потрібно підкреслити, що більшість авторів називають дві моделі ринку праці — американську та японську, а решту розглядають як різновиди цих двох. Тож розглянемо ближче ці моделі.
Для японської моделі ринку праці характерна система трудових відносин, яка грунтується на принципі "довічного наймання", за яким гарантується зайнятість постійного робітника на підприємстві до досягнення ним пенсійного віку (55—60 років). Заробітна плата робітників і розміри соціальних виплат залежать від віку, освіти і стану роботи. Робітники послідовно проходять підвищення кваліфікації за рахунок підприємств. Для підвищення професійного рівня робітники в плановому порядку переміщуються на нові робочі місця через кожні 8—10 років. Існує тенденція групового підвищення. Така політика сприяє вихованню у робітників фірми творчого відношення до виконання своїх обов'язків, підвищенню їх відповідальності за якість роботи, формує почуття колективізму, турботу за престиж фірми. У випадку скорочення виробництва, персонал не звільнюють, а скорочують робочий час, або переводять частину робітників на інші підприємства за їх згодою. Японська модель відповідає рисам внутрішньо-фірмового ринку праці, що характерний для Франції, Південної Кореї та ін.
Для ринку праці США характерною є децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу по безробіттю. Ця модель заснована на таких ідеалах: індивідуалізмі, обмеженому впливу держави і конкуренції. У разі скорочення виробництва фірми звільнюють працівників або переводять на іншу роботу. Колективними договорами охоплено лише чверть усіх робітників, про звільнення їх повідомляють напередодні, а не завчасно. Заробітна плата визначається на основі класифікації робіт і їх складності. Просування по службі відбувається швидко (3—5 років) і пов'язане не з розширенням професійно-кваліфікаційного профілю, а з переходом на нове місце роботи. Особливістю американського ринку праці є високий рівень контролю роботодавця за найманими робітниками, високою географічною і профспілковою мобільністю робітників і більш високому рівню безробіття ніж в Японії. Американська модель відповідає рисам зовнішнього ринку праці, що характерний для Великобританії та інших країн.
Особливості шведської моделі полягають у тому, що держава проводить активну політику зайнятості, яка направлена на попередження безробіття. Держава проводить обмежувальну фіскальну політику, яка спрямована на підтримку менш прибуткових підприємств і стримування прибутковості високодохідних фірм з метою зниження конкуренції між фірмами у підвищенні заробітної плати від 10 до 70%. Проводиться "політика послідовності" в заробітній платі, в результаті чого досягається рівність ставки заробітної плати за рівну працю незалежно від фінансового стану фірм. Крім того, держава підтримує слабоконкурентних робітників (молодь, інвалідів, жінок та ін.), для чого виплачує субсидії роботодавцям для створення робочих місць і виплаті заробітної плати та підтримує зайнятість у соціально значимих секторах економіки, але мало прибуткових.
2. Мета створення і соціальна роль організацій роботодавців на ринку праці україни
Організація роботодавців – громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів. Об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова
організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців[ 3;496].
До складу об'єднання організацій роботодавців входять 17 територіальних і 2 галузевих об'єднання роботодавців, що охоплюють понад 3 мільйони найманих робітників. Вона працює за спеціальним законом «Про організації роботодавців», який був прийнятий парламентом у 2001 році за ініціативи голови Об'єднання організацій роботодавців України Анатолія Кінаха. Це - потужне всеукраїнське об'єднання, що представляє інтереси роботодавців у соціально-трудових відносинах на національному рівні. Діалог між владою, робітниками і роботодавцями є запорукою економічної та соціальної стабільності країни. Саме над його розбудовою працює об'єднання організацій роботодавців України. Організація роботодавців України бере участь у підготовці та підписанні Генеральної, галузевих та регіональних угод між об'єднаннями організацій роботодавців, профспілками та урядом. Фахівці Об'єднання організацій роботодавців долучаються до розробки законопроектів, які сприяють впровадженню сучасних норм трудового законодавства. Представники ОРУ є учасниками робочої групи з розробки нового Трудового Кодексу України.
Головна мета створення організацій роботодавців полягає у вирішенні проблем зайнятості населення, стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та забезпечення гідних умов праці. Постійно проводяться всеукраїнські форуми з питань охорони праці, перспектив розвитку трудового потенціалу України, підготовки кадрів відповідно до потреб ринку. Такі складні завдання, як розвиток соціально-трудових відносин та зміцнення українського товаровиробника, не можна вирішити наодинці. Тільки консолідація і рівноправне партнерство об’єднань роботодавців, спільні координовані дії можуть забезпечити необхідний результат. Основною метою діяльності Організації роботодавців України є захист прав та законних інтересів своїх членів у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.
Крім вище зазначеного, організація роботодавців відіграє важливу соціальну роль у вирішенні проблем використання дитячої праці, неврегульованої трудової міграції, торгівлі людьми.
Об'єднання організацій роботодавців активно працює над проблемами розбудови економічних і соціально-трудових відносин у країні, сприяє впровадженню у національне законодавство сучасних норм економічної та соціально-трудової сфер, займається проблемами забезпечення зайнятості населення та ефективності виробництва.
ВИСНОВОК
Аналіз наведених міркувань стосовно моделей ринку праці дає змогу зробити ряд висновків. Цілком очевидно, що модель ринку праці визначається особливостями всіх фаз процесу відтворення робочої сили. Також виокремлення моделі ринку праці за національною ознакою в сучасних умовах недоречне через використання роботодавцями однієї й тієї самої країни різних підходів до формування відносин з найманими працівниками (японські фірми все частіше включають до системи стимулювання оплату праці відповідно до індивідуальної продуктивності, а не лише за критеріями освіти, стажу роботи, віку тощо) і роботодавцями різних країн однакових принципів на ринку праці (деякі американські фірми використовують систему «пожиттєвого найму», значну увагу приділяють професійній підготовці кадрів і т. д.).
Відомо, що в сучасних умовах не існує країни, в якій би державні органи не регулювали процеси відтворення робочої сили як на національному рівні, так і на рівні фірм і в якій би роботодавці зовсім не приділяли уваги певним процесам відтворення робочої сили. Можна говорити лише про ступінь впливу держави та роботодавців на ці процеси, який залежить насамперед від моделі економічного розвитку, прийнятій в тій чи іншій країні.
Можна узагальнити, що організації роботодавців беруть участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави; участь у проведенні колективних переговорів та укладанні генеральної, регіональних і галузевих угод та забезпечення виконання своїх зобов'язань за укладеними угодами; координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за генеральною, регіональними чи галузевими угодами; контроль за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов'язань за генеральною, регіональними та галузевими угодами; сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); сприяння вирішенню колективних трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів; збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення; вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поширення професійних знань та досвіду; забезпечення скоординованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліпшення умов праці; розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об'єднаннями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Василъченко В. С./ «Ринок праці та зайнятість» - К.: 2000р.
2. Волкова О.В./ «Ринок праці» - К.: Центр учбової літератури, 2007р.
3. Закон України Про організації роботодавців Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37
4. Казановский А. В., Колот А. М./ «Соціальне партнерство на ринку праці» - Краматорськ.: : Нац. Центр продуктивності, 2001р.
5. Лібанова Е.М./ «Ринок праці в економічній системі» - Житомир.: ЖТІ, 2002р.
6. Никифорова А. А. / «Ринок праці: зайнятість та безробіття» - М.: Міжнародні відносини, 2003р.
7. Петюх В.М./ «Ринок праці» - К.: КНЕУ, 1999р.
Вступ…………………………………………………………....................3
1. Моделі ринку праці…………………………………..............................4
2. Мета створення і соціальна роль організацій роботодавців на
ринку праці україни……..….........................................................................7
Висновки………………..……….………………………………..…..……9
Список використаних джерел….……..……………………..………......11
ВСТУП
В загальному розумінні ринок праці — це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили. Ринок праці включає не тільки економічні, але й соціальні, правові та психологічні відносини. У різних країнах формування цих відносин історично відбувалося не одночасно. У результаті в окремих групах країн або окремих країнах виникли певні відмінності. Відомо декілька моделей ринку праці, що пов’язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах. Кожній державі притаманні свої особливості формування моделей ринку праці зумовлені ресурсними, економічними, політичними та іншими причинами.
Особливе місце в інфраструктурі ринку праці займають інститути соціального партнерства. Крім органів державної влади до їх складу входять також організації роботодавців та їх об'єднання. Метою таких організацій є досягнення соціального миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і роботодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конфліктам і залагодження суперечностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку, підвищення життєвого рівня сторін. Організація роботодавців та їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту законних інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.
1. Структура та моделі ринку праці
Робоча сила у всій своїй цілісності духовних та фізичних здібностей є товаром. Цей товар реалізується саме на ринку праці. Механізмом узгодження інтересів працедавців і найманої робочої сили є ринок праці, що являє собою складову частину ринкової економіки. Він є виразом конкретних систем суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин і забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту і пропозиції. Залежно від співвідношення між попитом та пропозицією формується дефіцитний, рівноважний і надлишковий ринки праці.
Кожна країна має свою національну модель ринку праці, на її формування має вплив система підготовки та перепідготовки, зростання кваліфікації робітників, система заповнення вакантних місць та способи регулювання трудових відносин за участю профспілок. Відомо кілька моделей ринку праці, які пов'язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах.
Так як в літературі відсутній єдиний підхід до визначення моделей ринку праці, ми розглянемо різні погляди на їх класифікацію і приведемо приклади моделей ринків праці різних країн.
Никифорова А. А., виокремлюючи два типи моделей — зовнішній та внутрішній ринки праці, — за основу бере політику зайнятості, прийняту в тій чи іншій країні. При цьому зазначається, що моделі зовнішнього ринку праці певною мірою відповідає ринок праці США, Великобританії, Німеччини, Швеції тощо, а моделі внутрішнього ринку праці — Японії та Франції[6;10]. Лібанова Е. М. зазначає, що, абстрагувавшись від випадковостей, можна виокремити три найпоширеніші моделі: патерналістську (Японія), ліберальну (США, Канада, Австралія) та соціал-демократичну (Швеція) [5;322].
За трактуванням інших авторів виділення моделей виникає, по-перше, в процесі аналізу попиту та пропозиції на ринку праці (моделі чисто конкурентного, монопсонічного ринків праці та ринків праці за участі на них профспілок і двосторонньої монополії); по-друге, під час розгляду особливостей політики зайнятості, яка проводиться в різних країнах (японська, шведська моделі та модель США).
Потрібно підкреслити, що більшість авторів називають дві моделі ринку праці — американську та японську, а решту розглядають як різновиди цих двох. Тож розглянемо ближче ці моделі.
Для японської моделі ринку праці характерна система трудових відносин, яка грунтується на принципі "довічного наймання", за яким гарантується зайнятість постійного робітника на підприємстві до досягнення ним пенсійного віку (55—60 років). Заробітна плата робітників і розміри соціальних виплат залежать від віку, освіти і стану роботи. Робітники послідовно проходять підвищення кваліфікації за рахунок підприємств. Для підвищення професійного рівня робітники в плановому порядку переміщуються на нові робочі місця через кожні 8—10 років. Існує тенденція групового підвищення. Така політика сприяє вихованню у робітників фірми творчого відношення до виконання своїх обов'язків, підвищенню їх відповідальності за якість роботи, формує почуття колективізму, турботу за престиж фірми. У випадку скорочення виробництва, персонал не звільнюють, а скорочують робочий час, або переводять частину робітників на інші підприємства за їх згодою. Японська модель відповідає рисам внутрішньо-фірмового ринку праці, що характерний для Франції, Південної Кореї та ін.
Для ринку праці США характерною є децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу по безробіттю. Ця модель заснована на таких ідеалах: індивідуалізмі, обмеженому впливу держави і конкуренції. У разі скорочення виробництва фірми звільнюють працівників або переводять на іншу роботу. Колективними договорами охоплено лише чверть усіх робітників, про звільнення їх повідомляють напередодні, а не завчасно. Заробітна плата визначається на основі класифікації робіт і їх складності. Просування по службі відбувається швидко (3—5 років) і пов'язане не з розширенням професійно-кваліфікаційного профілю, а з переходом на нове місце роботи. Особливістю американського ринку праці є високий рівень контролю роботодавця за найманими робітниками, високою географічною і профспілковою мобільністю робітників і більш високому рівню безробіття ніж в Японії. Американська модель відповідає рисам зовнішнього ринку праці, що характерний для Великобританії та інших країн.
Особливості шведської моделі полягають у тому, що держава проводить активну політику зайнятості, яка направлена на попередження безробіття. Держава проводить обмежувальну фіскальну політику, яка спрямована на підтримку менш прибуткових підприємств і стримування прибутковості високодохідних фірм з метою зниження конкуренції між фірмами у підвищенні заробітної плати від 10 до 70%. Проводиться "політика послідовності" в заробітній платі, в результаті чого досягається рівність ставки заробітної плати за рівну працю незалежно від фінансового стану фірм. Крім того, держава підтримує слабоконкурентних робітників (молодь, інвалідів, жінок та ін.), для чого виплачує субсидії роботодавцям для створення робочих місць і виплаті заробітної плати та підтримує зайнятість у соціально значимих секторах економіки, але мало прибуткових.
2. Мета створення і соціальна роль організацій роботодавців на ринку праці україни
Організація роботодавців – громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів. Об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова
організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців[ 3;496].
До складу об'єднання організацій роботодавців входять 17 територіальних і 2 галузевих об'єднання роботодавців, що охоплюють понад 3 мільйони найманих робітників. Вона працює за спеціальним законом «Про організації роботодавців», який був прийнятий парламентом у 2001 році за ініціативи голови Об'єднання організацій роботодавців України Анатолія Кінаха. Це - потужне всеукраїнське об'єднання, що представляє інтереси роботодавців у соціально-трудових відносинах на національному рівні. Діалог між владою, робітниками і роботодавцями є запорукою економічної та соціальної стабільності країни. Саме над його розбудовою працює об'єднання організацій роботодавців України. Організація роботодавців України бере участь у підготовці та підписанні Генеральної, галузевих та регіональних угод між об'єднаннями організацій роботодавців, профспілками та урядом. Фахівці Об'єднання організацій роботодавців долучаються до розробки законопроектів, які сприяють впровадженню сучасних норм трудового законодавства. Представники ОРУ є учасниками робочої групи з розробки нового Трудового Кодексу України.
Головна мета створення організацій роботодавців полягає у вирішенні проблем зайнятості населення, стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та забезпечення гідних умов праці. Постійно проводяться всеукраїнські форуми з питань охорони праці, перспектив розвитку трудового потенціалу України, підготовки кадрів відповідно до потреб ринку. Такі складні завдання, як розвиток соціально-трудових відносин та зміцнення українського товаровиробника, не можна вирішити наодинці. Тільки консолідація і рівноправне партнерство об’єднань роботодавців, спільні координовані дії можуть забезпечити необхідний результат. Основною метою діяльності Організації роботодавців України є захист прав та законних інтересів своїх членів у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.
Крім вище зазначеного, організація роботодавців відіграє важливу соціальну роль у вирішенні проблем використання дитячої праці, неврегульованої трудової міграції, торгівлі людьми.
Об'єднання організацій роботодавців активно працює над проблемами розбудови економічних і соціально-трудових відносин у країні, сприяє впровадженню у національне законодавство сучасних норм економічної та соціально-трудової сфер, займається проблемами забезпечення зайнятості населення та ефективності виробництва.
ВИСНОВОК
Аналіз наведених міркувань стосовно моделей ринку праці дає змогу зробити ряд висновків. Цілком очевидно, що модель ринку праці визначається особливостями всіх фаз процесу відтворення робочої сили. Також виокремлення моделі ринку праці за національною ознакою в сучасних умовах недоречне через використання роботодавцями однієї й тієї самої країни різних підходів до формування відносин з найманими працівниками (японські фірми все частіше включають до системи стимулювання оплату праці відповідно до індивідуальної продуктивності, а не лише за критеріями освіти, стажу роботи, віку тощо) і роботодавцями різних країн однакових принципів на ринку праці (деякі американські фірми використовують систему «пожиттєвого найму», значну увагу приділяють професійній підготовці кадрів і т. д.).
Відомо, що в сучасних умовах не існує країни, в якій би державні органи не регулювали процеси відтворення робочої сили як на національному рівні, так і на рівні фірм і в якій би роботодавці зовсім не приділяли уваги певним процесам відтворення робочої сили. Можна говорити лише про ступінь впливу держави та роботодавців на ці процеси, який залежить насамперед від моделі економічного розвитку, прийнятій в тій чи іншій країні.
Можна узагальнити, що організації роботодавців беруть участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави; участь у проведенні колективних переговорів та укладанні генеральної, регіональних і галузевих угод та забезпечення виконання своїх зобов'язань за укладеними угодами; координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за генеральною, регіональними чи галузевими угодами; контроль за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов'язань за генеральною, регіональними та галузевими угодами; сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); сприяння вирішенню колективних трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів; збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення; вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поширення професійних знань та досвіду; забезпечення скоординованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліпшення умов праці; розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об'єднаннями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Василъченко В. С./ «Ринок праці та зайнятість» - К.: 2000р.
2. Волкова О.В./ «Ринок праці» - К.: Центр учбової літератури, 2007р.
3. Закон України Про організації роботодавців Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37
4. Казановский А. В., Колот А. М./ «Соціальне партнерство на ринку праці» - Краматорськ.: : Нац. Центр продуктивності, 2001р.
5. Лібанова Е.М./ «Ринок праці в економічній системі» - Житомир.: ЖТІ, 2002р.
6. Никифорова А. А. / «Ринок праці: зайнятість та безробіття» - М.: Міжнародні відносини, 2003р.
7. Петюх В.М./ «Ринок праці» - К.: КНЕУ, 1999р.
рр
Обробка даних дослідження здійснювалася за допомогою використання t-критерія Стьюдента. Провівши кінцеву діагностику і порахувавши критерій Стьюдента, ми отримали наступні результати: група показала значне зниження рівня агресивності. Порівняння результатів дослідження до і після проведення корекційної програми дозволяє говорити про наявність статистично значущих відмінностей між ними
(t = 2,30; р > 0,05). Ми вважаємо, що зміни, виявлені нами є результатом дії корекційно-розвиваючої програми.
(t = 2,30; р > 0,05). Ми вважаємо, що зміни, виявлені нами є результатом дії корекційно-розвиваючої програми.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)