Курсовая работа

 

                                         ЗМІСТ

 

          Вступ………………………………………………………..…3

          Розділ І. …………………………………………………..…..6

          1.1 Вікова періодизація та структура

          дошкільного віку……………………………………….…..6

          1.2. Психологічні аспекти дошкільного віку ……..10

          Висновок до Розділу I .……………….……………….…18

          Розділ ІІ. ………………………………………………….….21

          2.1 Аналіз результатів досліджень……………….…..21

          2.2 Методики дослідження…………………………….22

          Висновок до Розділу II…………………………………...25

          Висновки та рекомендації………………………….….26

          Список використаних джерел………………………...29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Для психології повсякчас важливою була проблематика психологічних особливостей дітей дошкільного віку. Адже нажаль у психології практично немає досліджень психічних особливостей дітей дошкільного віку: специфіки, динамічних особливостей, закономірностей взаємин із психічними процесами і психологічними властивостями та ін. Однак дошкільний вік є етапом ґенезу базових якостей особистості.

 Особливу гостроту проблема психічних особливостей дошкільників здобуває й у контексті підготовки до навчання в школі, у зв'язку з підвищенням вимог до дитини, зростанням навчальних навантажень. Зокрема, тут необхідна актуалізація необхідних для навчальної діяльності мотиваційних і пізнавальних станів, що є важливою умовою суб'єктного входження в навчальну діяльність.

 Коли ми говоримо про психологічні особливості по відношенню до дітей дошкільного віку, то маємо на увазі довільність, внутрішній вольовий контроль, володіння мовою, основні пізнавальні процеси дитини, її сприйняття, увагу, пам'ять, уяву, мислення та ін.

Дослідження особистості дитини дошкільного віку саме по собі є дуже актуальним з тієї причини, що більшість відомих психодіагностичних тестів призначені для дорослих людей або більш старших дітей і засновані на недоступному дитині самоаналізі. Крім того, багато рис особистості, які підлягають психодіагностиці, в дошкільному віці ще не сформовані, нестійкі. Тому тести для дорослих в психодіагностиці дітей частіше всього застосовувати не можна.

 Про актуальність даної теми свідчить, що над її розв'язанням працювали, а також працюють і зараз дуже багато вчених, психологів таких як Костюк Г.С., Нємов Р.С., Венгер А.Л. та багато інших.

 Проблема психічних особливостей, уперше виділена Н.Д. Левітовим, дотепер залишається недостатньо розробленою. Дослідженнями Н.Д. Левітова, Ю.Е. Сосновіковою, А.Н. Леоновою, Л.Г., Дикої, Е.П. Ільїна і ін. були встановлені ряд найважливіших закономірностей і механізмів, що стосуються феноменології, структури, функцій, динаміки психічних особливостей та станів дошкільників. Поряд з досягненнями у вивченні психічних станів є ряд областей психології і, насамперед, у педагогічній і психології розвитку, де дослідження одиничні. Одним з найменш вивчених вікових періодів є дошкільний, тоді як ряд дослідників А.Н. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, B.C. Мухіна й ін. указують на "неповторність, особливу значимість" цього періоду для всього наступного розвитку людини. Основне значення мають створювані їм унікальні умови, що не повторяться надалі  розвитку дітей і те, що буде "недібране", надолужити в майбутньому  важко чи зовсім неможливо.

В психологічному та методичному планах проблема також знайшла своє відображення в працях Я.Коменського, Й.Песталоцці, К.Ушинського, Ю.Фаусек, Л.Шлегер, Є.Тихеєвої. Окремі аспекти проблеми піднімали вчені М.Поддяков, М.Веракса, Л.Парамонова, С.Ніколаєва.

Майже немає жодного видатного психолога, що займається проблемами загальної психології, який би одночасно, так чи інакше, не займався дитячою психологією. В цій області працювали такі всесвітньо відомі учені, як Дж. Уотсон, В. Штерн, К. Бюлер, К. Коффка, К. Левін, А. Валлон, З. Фрейд, Е. Шпрангер, Ж. Піаже, В.М. Бехтєрєв, Д.М. Узнадзе, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготській, А.Р. Лурія, А.Н. Леонтьєв, П.Я. Гальперін та ін.

Виходячи з вищевказаного тема курсової роботи «Психологічні особливості дітей дошкільного віку».

Об'єкт дослідження. Психологія дітей дошкільного віку.

      Предмет дослідження. Психологічні особливості дітей дошкільного віку.

Мета дослідження. Дослідити психологічні особливості дітей дошкільного віку.

      Завдання дослідження. Здійснити теоретичний аналіз проблеми психології дітей дошкільного віку, підібрати комплекс методик, підібрати рекомендації щодо заданої тематики.

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           1.1. Вікова періодизація та структура

                             дошкільного віку

 

      Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.

     У психології і педагогіці прийнято описувати структуру дошкільного віку в термінах педагогічної періодизації, заснованої на хронологічному віці (роки життя): молодший дошкільний вік (до 4 років), середній (4-5 років) і старший (з 5 років). В цілому дошкільний вік випадає на період з 3 до 7 років[7;136]. Отже, дошкільний період у періодизації розвитку опиняється між кризою трьох років коли діти вже обстоюють своє право на незалежну поведінку ініціативними заявами “Я сам”. Кризою соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявлянням в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі та кризою семи років коли діти 6—7-річного віку у зв'язку із загальним (психічним та особистісним) розвитком виявляють виразне прагнення посісти нове, значущіше становище у житті, виконувати нову, важливу не лише для них, а й для оточення роботу. Вона проявляється у втраті дитячої безпосередності, замкнутості, дещо штучній поведінці дитини, клоунаді, кривлянні й маніженні. Дитина вже починає диференціювати внутрішню і зовнішню сторони своєї особистості, усвідомлювати зміст своїх переживань (сердита дитина розуміє, що вона сердита), узагальнювати їх.

    Реальною основою класифікації за Виготським є  тільки внутрішні (психологічні) зміни самого розвитку, бо лише внутрішні зміни, а не зовнішні дають можливість визначити об’єктивно періоди розвитку дитини: «віхи, які розмежовують вік, можуть бути розставлені не в будь-яких точках життєвого шляху, а виключно в тих в яких об’єктивно закінчується один вік і бере початок інший» [7;249]. Зрештою  в свій час вони були проривом в науці, але з її поступом з’явилася більш достовірна класифікація. Більш точній періодизації розвитку посприяло те, що емпіричним шляхом були виявлені кризові періоди в розвитку дитини. Спочатку вони характеризувалися виключно з негативного боку, тепер вікову кризу розуміють просто як складний, але корисний і переломний етап розвитку дитини завдяки якому вона переходить на виший ступінь психологічного розвитку. Наявність критичних періодів свідчить про те, що перехід дитини з одного етапу розвитку на інший є не еволюційний, а швидше революційний. Тому часто один рік, наприклад 7 рік життя, змінює дитину дуже сильно в психологічному плані.

    Кожна вікова криза приносить з собою багато новоутворень (здібностей, яких раніше не було  - самостійність, сила волі, логічне мислення тощо) , тобто багато нових можливостей для дитини. Таким чином, основним критерієм поділу дошкільного розвитку на окремі періоди є саме ці новоутворення, а послідовність етапів розвитку визначається з чергуванням стабільних і критичних періодів. Стабільні періоди мають біль-менш чіткі межі, а тривалість кризи визначають на основі її кульмінаційної точки – додають півроку до неї і півроку після.

 

    Психологічні особливості дошкільників кожного року життя досліджуються вченими і враховуються при розробці педагогічних програм і методів. Проте, існує проблема психологічної структури дошкільного віку, оскільки педагогічна періодизація не має належних теоретичних основ, не в змозі відповісти на ряд істотних практичних питань, не пов'язана з вирішенням питання про рушійні сили розвитку дитини. Хронологічний, паспортний вік дитини не може служити надійним критерієм для встановлення реального рівня її розвитку: цей рівень визначається стадією розвитку (віком) і фазою усередині даного віку, що зараз переживає дитина[7;96].   Зовнішні границі дошкільного віку (із кризами 3 і 7 років) і його внутрішні границі (між фазами) у сукупності визначають психологічну структуру даного віку.

    Дослідження психологічних особливостей дітей дошкільного віку переслідує дві цілі: 1) зрозуміти саму дитину, те, як вона реагує на різні ситуації, відчуває, думає і сприймає, і 2) зрозуміти, як дитина дорослішає, навчитися передбачати особливості її розвитку і з'ясувати, яким чином події і враження дитинства впливають на подальший розвиток.

    Із самого початку, з моменту народження дитині не дані ні ті стадії, через які вона повинна пройти, ні той підсумок, який вона повинна досягти. Дитячий розвиток – це непреформований тип розвитку, але це абсолютно особливий процес – процес, який детермінований тією формою практичної і теоретичної діяльності, яка існує на даному рівні розвитку суспільства. Про парадокси дитячого розвитку писали В. Штерн, Ж. Піаже, І.А. Соколянский і багато інших. Д.Б. Ельконін говорив, що парадокси в дитячій психології – це загадки розвитку, які вченим ще належить розгадати.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       1.2  Психологічні аспекти дошкільного віку

 

    Отже дошкільне дитинство охоплює молодший дошкільний вік (4-й рік), середній дошкільний вік (5-й рік), старший дошкільний вік (6-й рік, у деяких дітей ще й кілька місяців 7-го року життя). На цьому етапі складається нова соціальна ситуація розвитку, провідною діяльністю стає гра, під час якої дошкільники опановують інші види діяльності, виникають важливі новоутворення у психічній та особистісній сферах, відбувається інтенсивний інтелектуальний розвиток дитини, формується готовність до навчання у школі.

    Істотною психологічною особливістю дошкільного віку є виникнення різноманітних стосунків дитини з однолітками, утворення дитячого згрупування. Власній внутрішній позиції дошкільняти стосовно інших людей властиві розвиток усвідомлення власного «Я» і значущості своїх учинків, величезний інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності, стосунків[26;171]. Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільняти виражаються в характерних для нього видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка є формою творчої діяльності. У грі вона пізнає світ, стосунки, ролі, поведінку людей, моделює міжособистісні стосунки в ньому, вчиться орієнтуватися в різних сферах людської життєдіяльності, оволодіває правилами та нормами життя. У грі відбувається самопізнання, усвідомлення свого внутрішнього світу, оволодіння першими формами саморегуляції.

    Психолог Олексій Леонтьев відзначає: «Причина перетворення гри на провідну діяльність дошкільняти полягає у розширенні усвідомлюваного нею предметного світу»[17;193].  До нього належать не лише предмети, які становлять найближче оточення дитини, з якими вона сама може діяти, а й предмети, дії дорослих, які для неї фізично недоступні.

    Праця у молодшому дошкільному віці має скоріше характер наслідування або ж копіювання. Дитина спершу копіює роботу дорослого, а потім починає виступати з ним у ролі помічника. Для формування інтересу до трудової діяльності необхідно вміло підтримувати позитивні емоції дитини у процесі праці.

   У період, що охоплює старший дошкільний вік відбувається ускладнення трудової діяльності дітей за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю.   У процесі гри, художньої діяльності, праці дитина засвоює знання про себе, опановує різноманітні навички. Однак засвоєння системи теоретичних понять як форми суспільного досвіду відбувається тільки у процесі організованої навчальної діяльності. У старшому дошкільному віці діти виявляють здібності до розумових і вольових зусиль. У них підвищуються допитливість, інтерес до знань і розумової діяльності, з'являється вимогливість до себе та інших. На цій основі формується здатність розв'язувати різноманітні пізнавальні завдання. Це вміння виступає важливим критерієм успішної навчальної діяльності, воно повинне сформуватися наприкінці дошкільного періоду.

    Протягом дошкільного віку у психіці дитини виникають особливо важливі для її подальшого життя новоутворення. Зокрема, починає розвиватися творча діяльність, яка виражається у здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати нове. Творчі здібності у дітей виявляються в конструкційних іграх, технічній і художній творчості.

   У дошкільників починають формуватися розумові дії та операції, які стосуються розв'язування пізнавальних та особистих завдань. Тоді у дитини з'являється внутрішнє, особисте життя, спершу в пізнавальній сфері, а потім і в емоційно-мотиваційній. Пізнавальні процеси дитини об’єднують синтез зовнішніх і внутрішніх дій, що утворюють єдину інтелектуальну діяльність. У сприйманні вона представлена перцептивними діями; в увазі — вмінням керувати і контролювати зовнішній і внутрішній плани дій; у пам'яті — об'єднанням зовнішнього і внутрішнього структурування матеріалу під час його запам'ятовування і відтворення; в мисленні — об'єднанням у цілісний процес наочно-дійового, наочно-образного і словесно-логічного способів розв'язання практичних завдань.

   У дошкільному віці уява, мислення та мовлення тісно пов'язані. Їх синтез породжує здатність творити образи та довільно маніпулювати ними за допомогою мовних само-інструкцій[23;94]. Це означає, що у дитини виникає та починає успішно функціонувати внутрішнє мовлення як засіб мислення, з'являється опосередкована певними уявленнями довільна поведінка. Одночасно завершується процес опанування мови як засобу спілкування, що створює основу для активізації виховання і розвитку дитини як особистості.

    Однією з психологічних особливостей дошкільнят є перехід від застосування предметних зразків, які є результатом особистого сенсорного досвіду, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів — вироблених людством уявлень про основні варіанти кожного виду властивостей і відношень (кольорів, форм, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків тощо). Засвоєння сенсорних еталонів є одним із аспектів розвитку орієнтації дитини у властивостях предметів. Другий аспект полягає у вдосконаленні дій сприйняття (перцептивних дій). Протягом дошкільного дитинства формуються три основні види дій сприйняття: ідентифікація, відношення до еталона та моделювання. Відмінність між цими діями обумовлюється співвідношенням між властивостями предметів, які дитина сприймає, та еталонами, з допомогою яких ці властивості позначаються.

    Мислення в дошкільному віці є одним із головних способів пізнання світу. Це  суспільно зумовлений психічний процес, який полягає в узагальненому й опосередкованому відображенні дійсності. Його розвиток у дошкільнят залежить від розвитку уяви. Основними напрямами розвитку мислення в дошкільному дитинстві є вдосконалення його наочно-образності, пов'язаної з уявленням ситуацій і їх змін на основі уяви, довільної та опосередкованої пам'яті; початок активного формування словесно-логічного мислення (використання понять, логічних конструкцій) шляхом використання мови як засобу формулювання і розв'язання інтелектуальних завдань. За результатами досліджень Ж. Піаже, особливостями дитячого мислення є відсутність зворотності (можливості, простеживши будь-яке перетворення, здійснити його подумки у зворотному напрямі, відновивши вихідне положення) і вплив наочної ситуації на процес розв'язання завдання. Образ сприйняття виявився домінуючим над слабшим, нестійким уявленням.

    Психічна діяльність в дошкільному віці спрямовується на предмети і явища, які мають для дитини важливе значення, цікавлять її, це безумовно є однією з психологічних особливостей даного періоду. Це є свідченням певного рівня розвитку уваги — спрямованості і зосередженості свідомості на певному предметі, явищі тощо. Увага як процес і етап налаштування дитини на сприйняття значущої інформації і виконання поставлених завдань у дошкільному віці відображає її інтерес до навколишніх предметів і дій, які вона виконує. Упродовж дошкільного віку у зв'язку з ускладненням діяльності дітей та їх поступом у загальному розвитку увага стає більш зосередженою і стійкою. Основна зміна у процесі розвитку уваги дошкільнят полягає в тому, що вони вперше починають керувати нею, свідомо спрямовувати її на предмети та явища[17;68].  Формування довільної уваги у дошкільному віці пов'язане також із загальним зростанням ролі мови в регуляції поведінки малюків. Плануюча функція мови допомагає й заздалегідь зосереджувати свою увагу на потрібній діяльності, словесно формулювати завдання, на які слід орієнтуватися. У дошкільному віці довільна увага лише починає розвиватися, у той час як мимовільна  все ще буде переважати.

    Інтенсивним  є розвиток здатності до запам'ятовування і відтворення у дошкільному віці. Пам'ять дошкільняти, як правило, має мимовільний характер. Запам'ятовування і пригадування відбуваються незалежно від волі та свідомості, вони реалізуються у діяльності, зумовлюються нею. Довільні форми запам'ятовування і відтворення, що починають складатися у середньому дошкільному віці, суттєво вдосконалюються у старших дошкільнят.

    Дитина дошкільного віку уже здатна уявляти, тобто створювати образи тих предметів і явищ, яких вона безпосередньо не бачила. Як психічна діяльність, що полягає у створенні уявлень, мислених ситуацій, які в дійсності не сприймалися людиною, уява пов'язана зі знаковою функцією свідомості — кодуванням візуальної інформації з допомогою схем, фігур і більш складніших умовних знаків[9;118]. Перетворення дійсності в уяві дитини відбувається шляхом комбінування уявлень, надання предметам нових властивостей. Дошкільники можуть уявляти предмети, перебільшуючи або применшуючи їх. На формування особистості дошкільника впливають основні види діяльності, які він виконує, розвиток мовлення та пізнавальної сфери, але найважливіше значення у цьому процесі мають розвиток самосвідомості й самооцінки, спонукальної сфери, динамічної і змістової сторін емоцій та почуттів.

    Люди які оточують дитину в дошкільний період відіграють особливу роль у розвитку її особистості. Дошкільник стає самостійнішим, більш незалежним, ніж раніше, від дорослих, розширюються та ускладнюються його взаємини з оточенням, а це відкриває йому значні можливості для глибшого самоусвідомлення, оцінювання себе та інших. Отже, розвиваються його самосвідомість і самооцінка. Наприкінці дошкільного віку оцінні судження про навколишнє, про себе поступово стають усе повнішими і розгорнутішими. У самооцінці дошкільняти вже знаходять відображення почуття гордості та сорому, виникає активне ставлення до власних емоцій. У дошкільному віці активно розвивається спонукальна сфера дитини, свідченням чого є формування мотивів — спонукань до діяльності, пов'язаних із задоволенням потреб людини.

    Приблизно в 4 роки у дітей з'являється здатність відрізняти істинні і зовнішні прояви емоцій, причому краще вони розпізнають негативні емоції[22;253]. Дошкільники вже можуть усвідомлювати правомірність суперечливих емоцій. Породжуються їхні емоції предметним світом і міжособистісними стосунками. Успішний розвиток дитини у цьому віці вимагає бадьорого, життєрадісного настрою, джерелом якого є ласкавість і увага.

   Однією з особливостей дошкільного дитинства є формування вищих почуттів. Особливі переживання супроводжують ставлення дітей до батьків, спілкування з якими у спільній діяльності живлять радісні емоції. Тривожні переживання викликають конфлікти у сім'ї, суперечки з ровесниками, несправедливе ставлення до них. Глибшими стають у цьому віці почуття гордості та самоповаги, які є основою самооцінки дитини, зумовлюють її поведінку. Іноді ці почуття закривають від дитини іншу людину, внаслідок чого формуються самолюбство, егоїзм. Важлива роль у розвитку особистості дошкільника належить естетичним почуттям (прекрасного, гармонії, ритму, божественного).

   Серед інтелектуальних почуттів у дошкільників по своїй яскравості переважають почуття здивування і допитливості. Успіх у діяльності викликає у них яскраві позитивні переживання, які можуть виявлятися стримано, однак невдача зумовлює бурхливе незадоволення. Пов'язані з діяльністю неприємні переживання часто породжують невпевненість у своїх силах, боязнь нових завдань.

   У дітей в дошкільному віці (особливо у другій його половині) проявляється здатність до емпатії. Дітям властива гуманістична і егоцентрична емпатії. Попри певні типові особливості емоційної сфери дошкільників, у кожної дитини вона індивідуальна. Головним джерелом гармонійного розвитку емоцій і почуттів дошкільника є сім'я. Розвиток його емоційної сфери відбувається у напрямі ускладнення змісту емоцій, формування емоційної забарвленості (фону) життя, експресивності переживань.

    Отже можна говорити про те, що розвиток психологічних особливостей дитини в дошкільному віці закладає важливі основи майбутніх вмінь та навичок людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Висновок до Розділу I

 

  Велика кількість сучасних досліджень спрямовані на характеристику психологічних особливостей розвитку особистості в дошкільному віці. В цьому напрямку дослідження склали значну частку психологічної та педагогічної науки. Ця проблематика вивчався відомими психологами — Ж. П'яже, Л. С. Виготським, С. Л. Рубінштейном, О. М. Леонтьєвим, П. Я. Гальперіним, Б. Г. Ананьєвим, О. В. Запорожцем, Н. С. Лейтесом, Б. М. Тепловим, Д. Б. Ельконіним, Л. 1. Божович, В. В. Давидовим, А. В. Венгером, Ш. О. Амонашвілі та багатьма іншими.

Відомо, що розвиток дитини відбувається за кілька періодів, які послідовно змінюють один одного. Цей процес є обов'язковим і передбачуваним. Оскільки не можна молодшого школяра повернути до дошкільного рівня розвитку, але можна передбачити, яким він стане у підлітковому віці. Вікова періодизація є умовним поділом цілісного життєвого циклу на вікові періоди, що вимірюються роками. Віковий період — відрізок життя індивіда, який досягає певного ступеня розвитку і має характерні, відносно стійкі якісні особливості [6;358]. Дошкільний вік має свої анатомофізіологічні особливості розвитку, особливості психіки і пізнавальної діяльності, особистісного формування дитини.

     Психологічні особливості дітей дошкільного віку проявляються у різних ситуаціях. Можна зробити висновок щодо того, що  дошкільний період є сензитивним для розвитку всіх пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам’яті, уяви. Для розвитку всіх цих аспектів ускладнюється ігровий матеріал, він стає логічним, інтелектуальним, коли дитині доводиться думати й міркувати. Розвиваються всі аналізатори – зорові, логічні, словесні. У процесі виховання підвищується здатність аналізаторів диференціювати різні властивості явищ навколишнього світу, вдосконалюється їх синтезуюча діяльність. Це стосується усіх без винятку відчуттів, особливо зорових, слухових, дотикових, кінестетичних. У змінах, які стосуються сприймання дитини, важливу роль відіграє мова, за допомогою якої усвідомлюється завдання розглядати предмет, зіставляти його з іншими предметами[6;239]. В старшому дошкільному віці узагальнюючий характер сприймання сягає більш високого ступеня розвитку. Завдяки мові дошкільник навчається виділяти різні властивості об'єктів, їх форми, кольори,  відносити об'єкти  до певних  груп, позначуваних  словом.

    Дошкільний вік характеризується передусім інтенсивним розвитком мимовільної пам'яті, яка розвивається у процесі дедалі складнішої за своїм змістом практичної та ігрової діяльності в процесі спілкування з людьми[16;83]. Але дошкільний вік — це вік виникнення і початкового формування довільної пам'яті. Ця нова якісна зміна в розвиткові пам'яті підготовляється усім попереднім розумовим розвитком дитини. Водночас дослідження показують, що довільна пам'ять ще не досконала, особливо щодо прийомів запам'ятовування і відтворення. Тому мимовільне запам'ятовування, здійснюючись у змістовній для дитини діяльності, звичайно буває більш продуктивним, ніж  довільне.

     Важливим показником цього періоду  є оцінне ставлення дитини до себе та інших. Діти можуть критично ставитися до деяких своїх недоліків, можуть давати особистісні характеристики своїм одноліткам, помічати відносини між дорослим і дорослим або дорослим і дитиною. У зв'язку із задоволенням зростаючої потреби дитини в товаристві ровесників розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Діти вибірково ставляться до об'єктів прихильності, а приязнь чи неприязнь до когось втрачає ситуативність і стає постійним почуттям. Фактором розвитку почуттів є оволодіння формами експресії: виразу почуттів за допомогою слів, інтонації, міміки. У процесі спілкування в дітей формуються моральні почуття.  Головні психологічні особливості дітей дошкільного віку – це їх пізнавальний розвиток, розширення кругозору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    2.1 Аналіз результатів досліджень

 

     Дослідження безпосередньо проводилися з групою дітей дошкільного віку, дошкільного навчального закладу міста Києва.

Можна говорити про те, що у кінці дошкільного періоду розвитку дитини формуються передумови для успішного переходу її на наступний рівень освіти. Завдяки дитячій допитливості формується інтерес до навчання. Розвиток пізнавальних здібностей створює основу для формування творчого мислення. Розвиток довільності допомагає подолати труднощі під час розв'язання навчальних завдань. Виникає узагальнення власних переживань. Уміння спілкуватися з дорослими і ровесниками дає змогу дитині у подальшому перейти до навчального співробітництва.

   Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи як вивчення, системний аналіз і узагальнення соціально-психологічної, вікової, психолого-педагогічної, методичної, літератури за темою дослідження, а також аналіз експериментальних даних, отриманих в ході проведеного дослідження.

   Дослідження проводилося на базі Дошкільного Навчального Закладу №325 м. Києва. У дослідженні взяла участь група дітей віком від 5-ти років чисельністю 20 чоловік.

     Експериментальне дослідження спрямовано на вивчення характерологічного боку, психологічних особливостей дошкільнят та їх комунікативних особливостей. Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає у збагаченні теорії навчальної діяльності уявленнями про психологічні особливості дитини в дошкільному віці. 

 

                           2.2 Методики дослідження

 

       Методика «Неіснуюча тварина».

     Для більш детального вивчення психологічних особливостей  дітей дошкільного віку була в першу чергу використана методика «Неіснуюча тварина».

     Методика «Неіснуюча тварина», розроблена Дукаревич М.З. Ця методика побудована на теорії психомоторного зв’язку. Окрім спільних закономірностей психомоторного зв'язку та відношення до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми оперування з символами і символічними геометричними елементами і постатями. Для статистичної перевірки чи стандартизації результат аналізу може бути представлений у описових формах. Ця методика відноситься до експресивного виду проективних методик. Одна з найбільш поширених проективних методик для з'ясування чи уточнення рис особистості, установок і психологічних проблем дитини. Для проведення необхідний простий олівець середньої твердості, аркуш паперу стандартний. Аркуш має бути орієнтований вертикально.

    Інструкція: "Придумай і намалюй неіснуючу тварину і назви його неіснуючим ім'ям". Далі можна уточнити, що небажано брати тварину з мультиків, тому що вона вже кимось придумана. Вимерлі тварини теж не підходять.

Методика «Неіснуюча тварина» частково змалювала психологічну  картину та дозволила виділити для подальшого дослідження риси характеру дітей, а також дала змогу у подальшому дослідженні з акцентувати увагу на деяких їх психологічних особливостях.

      Графічна методика "Кактус" (автор М. Памфілова)

    Для дослідження емоційно-особистісної сфери дошкільнят була застосована методика «Кактус». При проведенні діагностики випробуваному видається аркуш паперу форматом А4 і простий олівець. Можливий варіант з використанням кольорових олівців восьми «люшерівськіх» кольорів, тоді при інтерпретації враховуються відповідні показники тесту Люшера.

    Інструкція: «На аркуші паперу намалюй кактус - таким, яким ти його собі уявляєш». Питання та додаткові пояснення не допускаються.

    При обробці результатів беруться до уваги дані, які відповідають усім графічним методам, а саме: просторове положення,розмір малюнка, характеристики ліній, сила тиску на олівець та ін. Крім того, враховуються специфічні показники, характерні саме для даної методики: характеристика «образу кактуса» (дикий, домашній, жіночний і т.д.),характеристика манери малювання (промальований, схематичний та ін.), характеристика голок (розмір, розташування, кількість). За результатами опрацьованих даних по малюнку можна діагностувати якості особистості досліджуваної дитини.

Після завершення малюнка дитині як доповнення можна поставити запитання, відповіді на які допоможуть уточнити інтерпретацію.

     Результати тесту частково доповнили психологічну картину. Здійснення тестування за допомогою методики «Кактус» дало змогу виокремити певні психологічні особливості дошкільнят.

      Методика "Чого не вистачає на цих малюнках?"

    Для оцінки сприйняття дитини з різних сторін, одночасно з характеристиками перцептивних процесів здатності дитини формувати образи, робити пов'язані з ними умовиводи і представляти ці висновки у словесній формі була застосована методика "Чого не вистачає на цих малюнках?".

   Суть цієї методики полягає в тому, що дитині пропонується серія малюнків. На кожній з картинок цієї серії не вистачає якоїсь суттєвої деталі. Дитина отримує завдання якомога швидше визначити і назвати відсутню деталь.

Проводять психодіагностику за допомогою секундоміра фіксують час, витрачений дитиною на виконання всього завдання. Час роботи оцінюється в балах, які потім служать основою для висновку про рівень розвитку сприйняття дитини.

    Оцінки даються в балах, за десятибальною системою і представляються в інтервалах, що є безпосередньою підставою для висновків про рівень психологічного розвитку дитини.

    Методика "Чого не вистачає на цих малюнках?" доповнила результати інших методик і дала змогу зробити висновки про виявлені психологічні особливості дошкільнят, рівень їх розвитку і сформувати психологічне заключення з даної проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

                        Висновок до Розділу II

 

    У дошкільному віці  закладаються основні риси особистості, швидко розвивається тип діяльності, спосіб мислення, формується усвідомлення себе як особистості, як члена людської спільноти з її певними правилами, нормами та обов'язками, тобто відбувається становлення її психологічних рис та індивідуальних особливостей.

  З метою розв’язання цієї проблеми було обстежено 20 дітей дошкільнят, віком 4-6р., які навчаються у дошкільному навчальному закладі міста Києва №325.

  Були підібрані методики, що якомога чітко описали вагомі фактори особистості піддослідних та їх психологічні особливості, розкрили їх рівні соціальних взаємовідносин, що безумовно впливають на формування особистості індивіда.

  Слід підкреслити, що була виявлена чітка динаміка у спільних рисах та притаманний даному періоду рівень розвитку дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Висновки та рекомендації

  Психологічні особливості дітей дошкільного віку залишаються актуальним питанням  в сучасних умовах. Ця проблема  була достатньо досліджена в межах  вікової психології, педагогіки та психології. Нові соціальні умови сьогодення  вимагають нового підходу до проблеми  формування особистості та її психологічних особливостей в дошкільному віці.

      Цією проблематикою займалися видатні вітчизняні та зарубіжні вчені. Такі як: Ананьєв Б.Г., Божович Л.І., Зязюн І.А., Кан-Калик В.А., Коннікова Т.Є., Коломінський Я.Л., Костюк Г.С., Кузьміна Н.В., Леонтьєв О.М., Макаренко А.С., Мудрик О.В., Панченко Г.Д., Платонов К.К., Рубінштейн С.Л., Сластьонін В.О., Сухомлинський В.О., Уманський Л.І., Шацький С.Т. та ін.

    Коли ми говоримо про психологічні особливості, то маємо на увазі довільність, внутрішній вольовий контроль і володіння мовою основних пізнавальних процесів дитини, її сприйняття, увагу, пам'ять, уяву, мислення та інші важливі аспекти. Як свідомо регульовані, ці процеси у більшої частини дошкільників знаходяться на порівняно низькому рівні розвитку, оскільки когнітивний розвиток в даному віці ще далеко не завершено.

    Дошкільний вік є етапом ґенезу базових якостей особистості, серед яких одне з провідних місць посідає самостійність. Адже саме в цьому віці найстрімкіше розвиваються фізичні та психічні якості дитини, формуються контури її як особистості.     Засновник дитячого садка Ф.Фребель  вважав за необхідне розвивати органи чуття дітей, знайомити їх з природою, життям людей, готувати до школи, використовуючи різноманітні ігри. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який лежить в основі навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен здійснюватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу. Проблема становлення психологічних особливостей у дітей дошкільного віку є надважливою адже якщо відповідні (наприклад, інтелектуальні та емоційні) якості не розвиваються належним чином на етапі дошкільного дитинства, то пізніше подолати недоліки у становленні особистості виявляється важко або взагалі неможливо.

    З метою перевірки теоретичних положень викладених у даній роботі був проведений ряд досліджень на базі дошкільного навчального закладу № 325 м. Києва. Для цього були підібрані відповідні методики. В ході дослідження були виявленні певні психологічні аспекти особистості дошкільнят. До них належать: формування уявлення про зв’язки різних сфер дійсності, образне і початки логічного мислення, сенсорні та інтелектуальні здібності, окреслення прийомів саморегуляції, самостійність поведінки, розвиток усвідомлення дисциплінованості, ініціативність дій, здатність до спілкування, формування почуття обов’язку, відповідальності, розвиток мислення, уваги, пам'яті, уяви та багато іншого.

Дошкільному періоду властиві специфічні ситуації розвитку, певна провідна діяльність, новоутворення і досягнення у психічному та особистісному розвитку, особливі кризи і поєднання процесів дозрівання й розвитку.

   Основним досягненням у житті дитини є її готовність до навчання у школі. У цей період закладаються основи її психічного здоров'я, характеру, здібностей, особливості самосвідомості тощо. Досягнення у психічному та особистісному розвитку є передумовою для гармонійного розвитку дитини на наступних етапах. За несприятливих умов виникають передумови для формування слабкості «Я», неспроможності, майбутніх акцентуацій особистості, для невротичної поведінки у шкільному та дорослому віці. Усе це вимагає значних і послідовних зусиль рідних, вихователів дитячих установ, практичних психологів щодо забезпечення сприятливих умов для розвитку дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Список використаних джерел

1.  Абрамова Г. С. / «Вікова психологія» - К.: Ділова книга 1999р.

2.  Асмолов А.Г./ «Психологія особистості: Підручник» -М.: МДУ 1990р.

3.  Берн Р./ «Розвиток Я-концепції і виховання» - М.:  Просвіта 1986р.

4.  Божович Л./ «Проблеми формування особистості» - М.:  1995р.

5.  Божович Л./ «Особистість і її формування в дитячому віці» - М.: 1999р.

6.  Волкова Н.П./ «Педагогіка. Навчальний посібник» -К.:  2000р.

7.  Виготський Л. С. / «Ранній вік» - М.: 1992р.

8.  Гамезо М. В., Герасимова В. С. / «Вікова психологія: особистість від молодості до старост» - М.: Ноосфера 2000р.

9.  Ельконін Д.Б. «Введення в психологію розвитку» - М.: 1994р.

10.  Еріксон Е. Г. / «Дитинство і суспільство» - Спб.: Ленато  1996р.

11.  Запорожец А.В./ «Психічний розвиток дитини» - М.:  1996р.

12.  Іль'єнков Е.В./ «З чого починається особистість» - М.:  1979р.

13.  Іль’ясова І.В./ «Хрестоматія по віковій і педагогічній психології» - М.:  1981р.

14.  Ковальов А.Г./ «Психологія особистості» - М.:  1970р.

15.  Коломинский Я. Л., Панько Е. А. / «Вчителю про психологію дітей шестирічного віку» - М.: Просвіта 2000р.

16.  Костюк Г. С. / «Вікова психологія» - К.:2001р.

17.  Леонтьев А.Н. / «Проблеми розвитку психіки» - М.: 1981р.

18.  Макаренко А.С./ «Колектив та виховання особистості» - М.: Педагогіка  1972р.

19.  Мерлін B.C./ «Теорія інтегральної індивідуальності» - К.: Рута  2001р.

20.  Мойсеюк Н.Є./ «Педагогіка. Навчальний посібник» - М.:  2001р.

21.  Максименко С.Д.,Соловієнко В.О./ «Загальна психологія» - К.: МАУП 2000р.

22.  Петровський А.В. / «Особистість у психології: парадигма суб'єктності» - Ростов-на-Дону.: Фенікс, 1996р.

23.  Піаже Ж., Інхельдер Б. / «Психологія дитини» - СПб.: Питер 2003р.

24.  Поніманська Т.І. / «Дошкільна педагогіка» - К.: Академвида 2006р.

25.  Рубінштейн С.Л./ «Основи загальної психології» - М.: Пітер  1998р.

26.  Савчин М. В., Василенко Л. П. / «Вікова психологія» - К.: Академвидав 2005р.

27.  Трофімов Ю.Л., Алексеєва М.І., Кириленко Т.С./ «Психологія» - К.: Либідь  2005р.