Психотерапія

                              ЗМІСТ

 

 

Вступ………………………………………………………….................3

1.  Характеристика принципів та методів логотерапії Э.В.Франкла…………………………………...…………….………..5

2.  Аналіз технік логотерапії……..….........................................9

Висновки………………..……….………………………………..…….12

Список використаної літератури……..……………………..…...13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              ВСТУП

 

   Логотерапія — психотерапевтична стратегія, розроблена В. Франклом, заснована на припущенні, що розвиток особи обумовлений прагненням до пошуку і реалізації сенсу життя.

  Проблема логотерапії — проблема втрати сучасними людьми сенсу життя, етичної кризи «екзистенціального вакууму». Руйнування старих цінностей і традицій, швидка дискредитація «нових», породжує у величезного числа людей відчуття безглуздя того життя, яке їм доводиться вести. Цим проблемам присвячені багаточисельні роботи Франкла.

  Створена Франклом теорія логотерапії і екзистенціального аналізу є складною системою філософських, психологічних і медичних переконань про природу і єство людини, механізми розвитку особи в нормі і патології і способи корекції аномалій в розвитку особи. У своїй теоретичній праці Франкл виділяє три основні частини: вчення про прагнення до сенсу, вчення про сенс життя і вчення про свободу волі. Прагнення до пошуку і реалізації людиною сенсу свого життя Франкл розглядає як природжену мотиваційну тенденцію, властиву всім людям і що є основним двигуном поведінки і розвитку особи. В рамках логотерапії ставиться завдання допомоги людині в отриманні сенсу його життя, який не може бути просто запозичений в інших. Для її вирішення був розроблений метод сократичного діалогу, в якому відбувається обговорення особистого досвіду, що стосується перш за все трьох сфер, в яких може бути знайдений індивідуальний сенс життя. Це творчість, переживання і усвідомлене відношення до обставин, на які не можна вплинути. Одній з основних областей, в якій індивід може отримати підтримку у пошуках сенсу, є релігійна віра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   1.  Характеристика принципів та

      методів логотерапії Э.В.Франкла

 

  Логотерапія займається сенсом людського існування і пошуками цього сенсу. Згідно логотерапії боротьба за сенс життя є основною рушійною силою для людини. Пошук кожною людиною сенсу є головною силою її життя, а не "вторинною раціоналізацією" інстинктивних потягів. Сенс унікальний і специфічний тому, що він має бути і може бути здійснений лише саме цією людиною і лише тоді, коли вона досягає розуміння того, що могло б задовольнити її власну потребу в сенсі. Ми повинні дуже обережно відноситися до тенденції розуміти цінності в термінах простого самовираження людини. Логос, або сенс, є не просто вихід за межі власного існування, але швидше щось, що протистоїть існуванню. Я вважаю, що ми не вибираємо сенс нашого існування, а швидше виявляємо його.

  Метод психотерапії і екзистенціального аналізу,створений Франклом є складною системою філософських, психологічних і медичних переконань на природу і єство людини, механізми розвитку особи в нормі і патології, дорозі корекції аномалій в розвитку особи. Логотерапія або як її називають деякі автори, Третя віденська школа психотерапії, займається сенсом людського існування і пошуками цього сенсу. Людину не вабить до моральної поведінки, вона в кожному випадку вирішує поводитися морально, і людина робить це зовсім не для того, щоб задовольнити свою моральну потребу або мати гарний настрій. Вона робить це для того, щоб врятувати ту дорогу, по якій вона направила себе або для порятунку коханої людини, або заради порятунку свого Бога.

  Логотерапія виходить з того, що основною рушійною силою в поведінці особи і її розвитку є прагнення людини до пошуку і реалізації сенсу свого життя. Відсутність сенсу життя або неможливість його реалізувати породжує у людини стани екзистенціального вакууму і екзистенціальної фрустрації, що стають причиною так званих ноогенних неврозів, пов'язаних з апатією, депресією і втратою інтересу до життя, а також з прагненням до мінімізації внутрішньої напруги. Практика логотерапії направлена на те, аби допомогти людині знайти втрачений нею сенс життя. Одним з головних джерел сенсу в ній виступає релігійна віра. В той же час релігія не є єдино можливим джерелом сенсу; ця проблема може вирішуватися однаково успішно і віруючими, і невіруючими людьми. Унікальний сенс життя або що виконують ту ж функцію узагальнені цінності можуть бути знайдені людиною в одній з трьох сфер: творчості, переживання, відношення, що свідомо приймається, до тих обставин, які ми не в змозі змінити.

  Логотерапія — психотерапевтична стратегія, розроблена В. Франклом, заснована на припущенні, що розвиток особи обумовлений прагненням до пошуку і реалізації сенсу життя. Якщо у людини немає сенсу життя або він недосяжний, то виникає екзистенціальна фрустрація, що виявляється в неврозах. Пошук сенсу є первинним спонукальним мотивом життя кожної людини, а не "вторинною раціоналізацією" її інстинктивних потягів. Це особливий і неповторний сенс, тому що він повинен і може бути здійснений лише цією людиною і ніким іншим; лише такий сенс знаходить значущість, здатну задовольнити людську потребу в сенсі. Людське прагнення до сенсу життя сповна може бути фруструйовано, і в такому разі логотерапія говорить про "екзистенціальну фрустрацію". Термін "екзистенціальний" використовується в трьох значеннях: для позначення 1) переживаного існування як такого, тобто специфічно людського способу буття; 2) сенсу існування; і 3) особистого прагнення до виявлення сенсу в своєму існуванні, тобто воля до сенсу. Екзистенціальна фрустрація може привести до неврозу. Для неврозу такого типа логотерапія винайшла термін "ноогенний невроз", аби відрізнити його від неврозу в звичайному сенсі слова, тобто психогенного неврозу. Ноогенний невроз має місце не в психічній, а ноогенной сфері людського існування. 

  Релігія — це один з феноменів, з якими стикається логотерапія. В принципі для логотерапії релігійність і іррелігійність — феномени, що співіснують, і логотерапія зобов'язана займати по відношенню до них нейтральну позицію. Для логотерапії релігія може бути лише предметом, але не грунтом, на якому вона стоїть. Мета психотерапії — зцілення душі, мета ж релігій — порятунок душі. Якщо логотерапія розглядатиме феномен віри не як віру в бога, а як більш широку віру в сенс, то в принципі вона має право включити феномен віри в сферу своєї уваги і займатися ним. В будь-якому разі можна сказати, що логотерапія, що відноситься все-таки перш за все до психотерапії і тим самим до психіатрії, медицини, має право займатися не лише прагненням до сенсу, але і прагненням до кінцевого сенсу. Релігійна віра є кінець кінцем вірою у вищий сенс, покладає надії на нього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       2. Аналіз технік логотерапії

 

 

  Однією з головних технік, що використовуються в логотерапії, є парадоксальний намір. Франкл стверджував, що застосовував цю техніку вже в 1925 році, хоча формально описав її лише в 1939. Техніка парадоксального наміру полягає в розпорядженні пацієнтові навмисно викликати у себе прояв симптому. Франкл пише: «Варто звернути увагу на те, що ставлення пацієнта до власної фобії, полягає не тільки в тому, що звична реакція «уникнення» замінюється цілеспрямованим зусиллям, але і в підкресленні гумористичного контексту. Все це тягне за собою таку зміну ставлення до симптому хвороби, що дозволяє пацієнтові віддалитися від власної проблеми, відірватися від неврозу. Дана процедура грунтується на переконанні, що - згідно з теорією логотерапії - у патогенезі фобії і неврозу нав'язливих ідей велику роль відіграє посилення страху і нав'язливих ідей, що викликається спробами уникнути або подолати ці симптоми. Особа, яка страждає фобіями, як правило, намагається уникнути ситуацій, що викликають страх, а жертва неврозу нав'язливих станів, намагається придушити власні страхітливі думки. У результаті в обох випадках усе закінчується посиленням хворобливого прояви.

  Якщо ж нам вдасться схилити пацієнта відмовитися від спроб подолати симптом або уникнути його, і він навпаки, почне його перебільшувати, ми зможемо побачити, як хворобливі прояви слабшають і перестають мучити пацієнта».

  Метод парадоксального наміру грунтується на тому, що неврози, викликані нав'язливим станом страху, і фобій супроводжує так звана тривога очікування. Більш того, саме ця тривога очікування викликає стани, яких так боїться пацієнт. Техніка парадоксального наміру націлена на розрив цього замкненого кола шляхом ліквідації тривоги очікування і як наслідок - ліквідації невротичного стану. Франкл підкреслював, що його процедура не обмежується лікуванням симптомів, а полягає у зміні ставлення пацієнта до власного неврозу. Таку зміну відносин він назвав «екзистенціальною ре орієнтацією». Крім того він стверджував, що гумористичний контекст являє собою найважливіший фактор, що дозволяє пацієнтові віддалитися від власного невротичного стану.

  Франкл також вважав, що повернути втрачений сенс можливо за допомогою техніки переконання.

  Переконання використовує систему логічно обгрунтованої унікальності цінностей (сенсу) життя при абсолютній цінності трансценденції (сутності існування). Основою цього методу стає зцілення душі за допомогою формування осмисленого прагнення до сенсу і навіть до кінцевого змісту (вищий сенс) на противагу прагненню до насолоди чи влади. Ця техніка допомагає знайти сенс життя, коли він втрачений, шляхом усвідомлення своєї унікальності та незамінності. Людині, що втратила сенс життя, потрібно показати, що вона потрібна іншій людині, що життя іншого без неї втрачає сенс.

Серед технік логотерапії використовується сократівський діалог. Сократівський діалог - це свого роду словесний поєдинок, що розкриває суперечності в судженнях клієнта. Психолог послідовно, за допомогою питань, підводить клієнта до запланованого висновку. Питання підбираються таким чином, щоб клієнт давав як можна більше позитивних відповідей.

  Методика дерефлексіі полягає в знятті зайвого самоконтролю, надмірного самокопання. Психологу важливо показати клієнту, що самокопання непродуктивне, воно тільки забирає час та енергію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                ВИСНОВОК

 

 

  Згідно логотерапії боротьба за сенс життя є основною рушійною силою для людини. Сенс унікальний і специфічний тому, що він має бути і може бути здійснений лише саме ось цією людиною і лише тоді, коли вона досягає розуміння того, що могло б задовольнити її власну потребу в сенсі. Скороминущість нашого існування поза сумнівом оправдовує його безглуздя. Але воно ж формує нашу відповідальність, оскільки все залежить від реалізації по суті тимчасових можливостей.

  Людина постійно робить вибір з маси існуючих можливостей, яка з них буде приречена на нереалізацію, а яка буде актуалізована. Якийсь вибір буде зроблений раз і назавжди.

  На думку Франкла, питання про сенс життя, прагнення його знайти закономірне для будь-якої людини. Коли людина не бачить шляхів до цього, у неї починаються психологічні труднощі, негативні переживання. А сенс життя, за Франклом, існує в будь-які моменти життя, навіть трагічні. Психолог якраз і повинен допомогти клієнту усвідомити цей сенс, особливо в психотравмуючих ситуаціях. Сенс життя, стверджує Франкл, треба шукати в творчості, в емоціях, в смиренні.

Для того щоб допомогти людині знайти сенс життя, Франкл пропонує такі техніки як: методика дерефлексіі, парадоксальної інтенції, техніка Сократівського діалогу та персонального осмислення життя.

 

             СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Франкл В.Е. / «Воля до сенсу» - М.: 2001р.

2. Франкл В.Е. / «Доктор і душа» - М.: 2000р.

3. Франкл В.Е. / «Основні поняття логотерапії» - Спб.: Ювента, 1997р.

4. Франкл В.Е. / «Страждання від безглуздя життя: Актуальна психотерапія» - М.: СУІ, 2009 р.

5. Франкл В.Е. / «Сказати життю "Так"» - М.: Смысл, 2008 р.

6. Франкл В.Е. / «Психотерапія на практиці» - С.: ПЕР СЭ, 2004р.

7. Інтернет видання