проблеми мотивації

                            ЗМІСТ

 

 

Вступ………………………………………………………….............3

1.  Характеристика інтересу…..………..………..……………….4

2.  Інтерес як важлива сторона мотивації

поведінки діяльності особистості.......................................7

Висновки………………..……….……………………………….…..11

Список використаної літератури……..…………………….…12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               ВСТУП

 

  У структурі трудової діяльності важливим компонентом є мотив. Мотив — це спонукання людини до активності, пов’язане з намаганням задовольнити певні потреби. Внаслідок усвідомлення і переживання потреб у людини виникають певні спонукання до дій, внаслідок яких ці потреби задовольняються. При цьому свідомі дії завжди спрямовані на досягнення певної мети, яка також усвідомлюється людиною. Мотив у цьому разі виступає як причина постановки тих чи інших цілей.

  Інтерес є ланкою між спрямованістю і мотивами; сформувати інтерес — означає зробити дійовим мотив поведінки чи дыяльносты людини.

  Інтерес - це об'єктивно зумовлений мотив поведінки та діяльності суб'єкта, який складається з усвідомленням ним самої потреби та з'ясування умов і засобів її задоволення.

  В процесі реалізації свого інтересу, людина неодмінно бере до уваги не лише сам предмет потреби, а ще й обставини та умови його здобуття. Зміст інтересів виражає внутрішню сутність суб'єкта, світогляд, його сприйняття навколишнього світу, наявні матеріальні та духовні цінності культури.

  Інтереси не є продуктом нібито в собі замкнутої природи людини. Вони виникають з контакту з навколишнім світом; особливий вплив на їх розвиток роблять навколишні люди.

 

 

 

                  1. Характеристика інтересу

 

  Інтерес — форма вияву пізнавальної потреби людини, зосередженість на певному змісті, який викликає прагнення зрозуміти його. С. Рубінштейн визначає інтерес як спрямованість помислів особистості на певний предмет. Під помислами при цьому розуміється думка-турбота, думка-залучення, яка всередині себе містить і певний емоційний заряд.

  Інтерес — це мотив, який діє в силу усвідомленої значущості й емоційної привабливості.

  Специфічність інтересу, що відрізняє його від інших тенденцій, які виражають спрямованість особистості, полягає в тому, що інтерес - це зосередженість на певному предметі думок, що викликає прагнення ближче ознайомитися з ним, глибше в нього проникнути, не випускати його з поля зору. Інтерес - тенденція або мотив, що полягає в зосередженості думок на певному предметі.

  Особистісні інтереси мають суттєве значення в житті людини. Вони є найбільш дійовими стимулами розширення кругозору, набуття нових професійних знань, служать однією з умов творчого ставлення до справи.

  Під інтересами розуміються мотиви, у яких втілюються емоційно забарвлені пізнавальні потреби особистості.

  Інтерес є не що інше, як  емоційно забарвлена інтелектуальна вибірковість, інтерес виникає тоді, коли його об’єкт викликає емоційний відгук. В інтересі поєднуються емоційне та раціональне.

  Співвідношення вказаних компонентів дає змогу виділяти безпосередні та опосередковані інтереси.

  Безпосередні інтереси – пов’язані передусім з емоційною привабливістю діяльності, спрямованої на безпосередній об’єкт.

  Опосередковані інтереси – стосуються результату діяльності. В них переважає компонент розуму. Безпосередні та опосередковані інтереси тісно пов’язані між собою.

Кількісними характеристиками інтересів є їх широта, глибина та стійкість.

  Широта інтересів визначається кількістю об’єктів, сфер дійсності, що мають для особистості стійку значущість. Розкиданість інтересів у поєднанні з поверховістю виступає як негативна риса особистості. Широта інтересів є необхідною, але недостатньою умовою гармонійного розвитку особистості.

  Глибина інтересів показує ступінь проникнення особистості у зміст пізнавального об’єкту. Іноді глибина інтересу негативно корелює з його широтою, і тоді про людину кажуть, що овна має уявлення про все по трошки.

  Стійкість інтересів виражається у тривалості збереження відносно інтенсивного інтересу. Стійкими є інтереси, що найповніше відповідають основним потребам людини й тому стають істотними рисами її психологічного складу.

  Широта, стійкість та глибина інтересів повною мірою віддзеркалюють напрям розвитку здібностей особистості. Так, стійкий інтерес дитини до музики, що проявляється в постійній увазі до всього, що пов’язане з музикою, найімовірніше, свідчить про наявність у дитини музичних здібностей.

  Сила інтересу часто, хоча не обов'язково, поєднується з його стійкістю. У дуже імпульсивних, емоційних, нестійких натур буває, що той чи інший інтерес, поки він панує, є інтенсивним, активним, але час його панування нетривалий: один інтерес швидко змінюється іншим. Стійкість ж інтересу виражається в тривалості, протягом якої він зберігає свою силу: час служить кількісною мірою стійкості інтересу. Пов'язана з силою, стійкість інтересу в основі своїй визначається не стільки нею, скільки глибиною, тобто мірою зв'язку інтересу з основним змістом і властивостями особистості. Таким чином, першою передумовою самої можливості існування у людини стійких інтересів є наявність у даної особи стрижня, генеральною життєвої лінії. Якщо її немає, немає і стійких інтересів; за її наявності стійкими будуть ті інтереси, які з нею пов'язані.

  Формуючись на основі потреб, інтерес у психологічному сенсі слова ніяк не обмежується предметами, безпосередньо пов'язаними з потребами. Будучи мотивами, спонукаючи до діяльності, спрямованої на створення науки, мистецтва, інтереси є водночас і результатом цієї діяльності. Інтерес до техніки формувався в людини в міру виникнення і розвитку техніки, інтерес до образотворчого мистецтва - з виникненням і розвитком образотворчої діяльності, а інтерес до науки - з виникненням і розвитком наукового знання.

 

 

 

         2. Інтерес як важлива сторона мотивації

                поведінки діяльності особистості

 

  Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності і сприяє орієнтації, ознайомленню з новими фактами, більш глибокому відображенню дійсності.

  Інтерес іноді визначають як „тенденцію особистості, яка полягає в спрямованості чи зосередженості її думок на певному предметі. Інтерес-мотив має прояв у спрямованості уваги, думок й характеризується емоційною привабливістю. Задоволення інтересу не призводить до його згасання, а викликає новий інтерес, який відповідає більш високому рівню пізнавальної діяльності. Інтерес, на думку психологів, може перетворюватися у схильність як вияв потреби у здійсненні діяльності, що викликає інтерес.

  Інтерес тісно зв’язаний із власним рівнем опанування дійсністю у формі знань. Про стійкість інтересу свідчить подолання труднощів у здійсненні діяльності, яка сама собою зацікавленість не викликає, але виконання якої є умовою її здійснення.

  Інтерес у процесі свого розвитку може перерости в стійку особистісну потребу в активному, діяльному ставленні до свого предмета.

  Коли ми говоримо про мотивації, то не можемо обійтись без такого поняття, як інтерес. Л. Виготський визначає інтерес як форму прояву інстинкту, як націленість психічного апарату на визначений предмет. Інтереси мають універсальне значення в житті людини. Торндайк стверджує: «Усе, що ми робимо в житті, навіть найбільш неприємне, ми робимо з інтересу (нехай навіть негативного, наприклад, остраху неприємностей)».

  Основою діяльності і поведінки людей є об'єктивні умови життя, які породжують певні потреби та інтереси.

  Інтереси в свою чергу створюють у людей ті чи інші мотиви діяльності. Так об'єктивна детермінація переходить у суб'єктивну. Процес такого переходу можна розглядати як результат дії груп механізмів серед яких мотивація діяльності людини, тобто усвідомлення потреб у вигляді інтересів та перетворення інтересів на мету діяльності.

  Умови діяльності детермінують поведінку особистості. Важливим фактором поведінки і діяльності будь-якого суб'єкта чи то особистості, групи або суспільства взагалі є інтерес, який виражає ставлення людини до обумовлених потреб. Втілення потреби в інтерес, а інтересу в мету — це дві стадії діяльності суб'єкта, кожна з яких може бути охарактеризована як мотив діяльності. Мотив діяльності є конкретними внутрішніми спонуками до дії, які є відображенням у свідомості людини її об'єктивних потреб та інтересів. Вони обумовлюють розробку цілей діяльності.

  Інтереси є важливими структурними компонентами свідомості людини. Вони активізують діяльність, відіграють важливу роль у спрямованості особистості.

  Інтерес як вибіркова спрямованість особистості на ті чи інші об’єкти виявляється у прагненні пізнати їх і виступає важливим мотивом діяльності людини. У діяльності й поведінці інтерес відіграє велику.

  Інтереси особистості стають ще однією спонукальною силою процесу поведінки та діяльності. В сучасній психології існує кілька підходів до тлумачення змісту цієї психологічної характеристики діяння індивіда. Інтерес можна розуміти як певну специфічну спрямованість особистості на конкретний предмет, а також як усвідомлене спонукання індивіда до дій, що викликає складну, багатоаспектну психічну активність людини, пов’язану з розумовим процесом.

  Отже, інтерес – це внутрішня складова мотиву, яка примушує суб’єкт діяти відповідно до інтелектуальної значущості та емоційної привабливості предмета. Багатовимірний зміст поняття „інтерес” можна звести до двох домінуючих складових. Перша – предметна: спрямованість на конкретний предмет, а друга – усвідомленість, що забезпечує спрямованість дії на цей предмет в конкретній ситуації.

  Як відомо, конкретна потреба є основою формування інтересу. Вона підсилюється в процесі предметної діяльності, і тому саме в процесі її виконання формується та закріплюється певний інтерес.

  Як зазначалося, потреби людини є основою її інтересів. Ця категорія охоплює ширше коло явищ, ніж категорія інтересу. Потреби притаманні всім живим організмам, в тому числі й людині. Інтереси ж – тільки людині. Можна вважати, що інтереси, потреби, бажання, переконання характеризують налаштованість особистості на певну діяльність. Отже, сутність спрямованості полягає не в тому, чого хоче людина, а в тому, чому вона цього хоче, що й визначає її поведінку, діяльність.

  В інтересах більш за все виражається пізнавальна потреба людини. Наявність інтересів виступає сприятливою передумовою діяльності, навчання.

  Будучи зумовлений емоційною привабливістю та усвідомленої значущістю, інтерес проявляється перш за все в увазі. Будучи вираженням загальної спрямованості особистості, інтерес охоплює всі психічні процеси - сприйняття, пам'ять, мислення. Направляючи їх за певним руслом, інтерес разом з тим і активізує певну поведінку та діяльність особистості. Коли людина працює з цікавістю, вона, як відомо, легше і продуктивніше працює.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                ВИСНОВОК

 

  В усе розширюючомуся контакті з навколишнім світом людина стикається із все новими предметами і сторонами дійсності. Коли в силу тих чи інших обставин щось набуває деякої значимості для людини, воно може викликати в неї інтерес - специфічну спрямованість на особистості.

  Інтерес є мотиваційно-емоційним станом, що спонукає людину до діяльності. Л.С. Виготьський трактував інтерес як специфічно людський рівень розвитку потреб, для якого характерні усвідомленість та свобода. Він є рушійною силою поведінки та діяльності  людини.

  Інтерес детермінує діяльність людини, пронизує більшість сфер її пізнавальної активності. Особливості емоційного ставлення людини до різних явищ навколишнього життя суттєвою мірою визначають мотивацію.

  Інтерес - це тенденція особистості, що полягає у спрямованості або зосередженості її думок на певному предметі. Інтерес проявляється у спрямованості уваги, думок, помислів; потреба - у потягу, бажання, волі.  Потреба викликає бажання володіти предметом, інтерес-ознайомитися з ним. Інтерес-мотив, який діє в силу своєї усвідомленої значущості та емоційної привабливості. Саме тому він виконує важливу роль у мотивації поведінки та діяльності людини.

 

 

 

 

               СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1.  Винославська О.В./ «Психологія» - К.: ІНКОС 2005р.

2.  Ільїн Е.П./ «Мотиви людини: теорія та методи вивчення» - К.:Вища школа 1998р.

3.  Ільїн Е.П./ «Мотиви та мотивація» - СПб.:Питер 2000р.

4.  Ліфарєва Н.В./ «Психологія особистості» - Дніпропетровськ.:ДУЕП 2003р.

5.  Нємов Р.С./ «Загальна психологія» - М.:Владос 2003р.

6.  Рубінштейн С.Л./ «Основи загальної психології» - СПб.:Питер 2007р.

7.  Трофімов Ю.Л./ «Психологія» - К.:Либідь 2005р.