експ. контр.

 

                            ЗМІСТ

 

 

Вступ………………………………………………………….............3

1.  Психологічна діагностика особливостей емоційної

сфери людини………………………………………………………4

2.  Діагностика емоцій та фізичні показники…..……………7

Висновки………………..……….……………………………….…..9

Список використаної літератури……..…………………….….10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               ВСТУП

 

  Емоції відіграють у житті людини надзвичайну роль. Останні дослідження американських вчених свідчать про те, що навіть розумові здібності людини не так важливі, як рівень її емоційного розвитку. Емоції з однієї сторони є індикатором стану людини, а з іншої безпосередньо впливають на її пізнавальні процеси та поведінку, визначають спрямованість уваги, особливості відчуття оточуючого світу, логіки суджень. І загалом емоційна сфера стимулює розвиток психічних процесів людини. Емоції керують людиною, орієнтують її в життєвих ситуаціях і складають смислову основу її поведінки і діяльності. Діагностика емоційної сфери людей є предметом численних досліджень. Актуальність пізнання процесу виникнення, генези і впливу емоцій на життєдіяльність людини зумовлена їхньою інтегративністю та взаємозв’язком із різними функціями психіки.

  Переважна кількість досліджень емоцій зосереджена на

з’ясуванні питань: виникнення і сутності емоцій, процесів розвитку емоційної сфери особистості, ролі емоцій у регуляції загальних психічних процесів, єдності емоційного та зв’язку мотивації та емоцій. Для з’ясування цих та інших питань вченими було розроблено безліч методів та методик, що дозволяють більш ширше дослідити емоційну сферу психіки людини.

 

 

 

1.  Психологічна діагностика особливостей  

                емоційної сфери людини

 

  Психологічні методи вивчення емоційної сфери людини в основному базуються на опитувальниках і виявляють емоційні особливості людини (переважаючі у її житті емоції, домінуючі засоби їх вираження і емоційна стійкість). Додатково використовується також метод хронологічної реєстрації емоцій (своєрідний емоційний щоденник), коли випробуваному пропонується протягом місяця реєструвати в хронологічному порядку за певними параметрами свої емоції, які проявляються в повсякденному житті. У спеціальний бланк випробувані записують вид емоційних переживань, їх знак, інтенсивність, вид діяльності, у якій вони виявляються, і часові параметри їх зміни.

  Перші спроби створення методики для визначення умінь розпізнавати емоції по лицьовій експресії були зроблені Е. Борінгом і Е. Тітченер, що використали схематичні малюнки, створені в 1859 році німецьким анатомом Т. Підерітом. Вони створили взаємозамінні зображення окремих частин обличчя і, комбінуючи їх, отримали 360 схем мімічної вирази, які висувалися випробуваним. Однак відсоток правильних відповідей при розпізнаванні різних емоцій був невисокий - від 26 до 57%.

У 1970-х роках в Каліфорнійському університеті П. Екманом та ін розроблено метод, що отримав скорочену назву FAST (Facial Affect Scoring Technique). Тест має атлас фотоеталонів лицьової експресії для кожної з шести емоцій: гніву, страху, печалі, відрази, здивування, радості. Фотоеталон для кожної емоції представлений трьома фотографіями для трьох рівнів: для брів-лоба, очей-вік і нижньої частини обличчя. Представлені також варіанти з урахуванням різної орієнтації голови і напрямку погляду. Випробуваний шукає схожість емоції з одним із фотоеталонів подібно свідкові, що бере участь у складанні фоторобота злочинця.

  В. А. Лабунською був розроблений метод «вербальної фіксації ознак експресії емоційних станів». Цей метод являє модифікований варіант методу словесного портрета, широко застосовується психологами в галузі соціальної перцепції. Від учасника дослідження, що виконує завдання за цією методикою, потрібен опис самих різних особливостей іншої людини. Перед випробуваним ставиться завдання описати експресивні ознаки шести емоційних станів: радості, гніву, огиди, страху, здивування, страждання. Потрібно назвати ті експресивні ознаки, на які він орієнтується при впізнанні емоційних станів іншої людини.

  Є методика самооцінки базисних емоційних станів, запропонована К. Изард (1976). Ця методика (шкала диференційованих емоцій) являє собою список загальновживаних емоційних станів, стандартизованих і переводять індивідуальне опис емоційного переживання в окремі категорії емоцій.

  П.Б. Зільберман працював в руслі встановлення критеріїв емоційної стійкості, на основі якої можна констатувати рівень цієї якості, і в руслі розробки адекватних методів виявлення цієї складної псіхофізіологічної властивості особистості. При цьому проводилося зіставлення продуктивності праці в умовах нормального перебігу виконуваної роботи з результатами діяльності при емоційному збудженні. Використовувались емоксординометрична методика (Е. А. Мілерян, 1966) і електро-шкірний подразник.

  Е.Л Носенко займався вивченням можливості оцінки емоційного навантаження людини-оператора за характеристиками її мови. Запропонована ним методика грунтується на положенні про те, що під час мови при емоційнії напруженості у промовця виникають істотні труднощі в оперативному виборі мовних одиниць для адекватного вираження думок, які призводять до збільшення кількості та тривалості пошукових пауз, що природно позначається, зокрема на темпоральних характеристиках мови.

  Слід констатувати, що в даний час строгі емпіричні референти і методики оцінки показника емоційної чутливості недостатньо точно розроблені. Тому нерідко використовуються якісні методи дослінання: спостереження, свідоцтва та опису інших осіб, аналіз окремих випадків, самооцінка і т. д. Що стосується більш суворих методів дослідження, основа  кількісної оцінки, то в даний час ведуться роботи в данному напрямку в рамках психологічної кваліметрії.

 

 

 

 

 

2.   Діагностика емоцій та фізичні показники

 

  Оскільки виникнення емоцій пов'язане із зміною фізіологічних параметрів, природно прагнення дослідників, діагностуючих наявність того чи іншого емоційного стану, спиратися на ці «об'єктивні» показники. Емоції виявляються у визначеній міміці особи і змінах пульсу. Так, радість і веселощі виявляються в руховому порушенні: сміх, голосна мова, жвава жестикуляція (діти стрибають з радості), спів, блиск очей, рум'янець на обличчі (розширення дрібних судин), прискорення розумових процесів, наплив думок, схильність до гострота, почуття бадьорості. При печалі, тузі, навпаки, є психомоторна затримка. Рухи уповільнені і мізерні, людина "пригнічена". Постава виражає м'язову слабкість. Думки, невідривно, прикуті до одного. Блідість шкіри, змарнілий риси обличчя, зменшення виділення секрету залоз, гіркий смак у роті. При сильній печалі сліз немає, але вони можуть з'явитися при ослабленні гостроти переживань.

  Серед вегетативних показників найбільш часто використовуються частота серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ) і шкірно-гальванічна реакція (ШГР), рідше - газообмін і енерговитрати. З психомоторних показників найбільш чутливими індикаторами емоційного збудження зарекомендували себе тремор, кінематометрія (відтворення заданих амплітуд рухів), рефлексометрія (вимірювання часу простої та складної сенсомоторної реакції), реакція на рухомий об'єкт (РДО) і відмірювання часових відрізків. У ряді ситуацій єдиним каналом, яким може надходити інформація про емоційний стан людини є мовний. У зв'язку з цим розробка об'єктивних (апаратурних) методів діагностики цих станів за різними параметрами мови має велике практичне значення. Ряд таких методів розроблений в лабораторії В. І. Галунова за участю В. X. Манерова. Виділяються наступні характеристики: частота основного тону мови за кожний період, середня частота основного тону мови за будь-який проміжок висловлювання, інтервал зміни частоти основного тону, изрезанность кривий основного тону. Ці показники дозволяють визначити ступінь емоційного збудження мовця.

  Однак питання про те, чи можна діагностувати якість (модальність) емоцій за фізіологічними показниками, до цих пір дискутується вченими. Багато хто з них вважають, що якість емоційних переживань не завжди визначається інтенсивністю і реактивністю фізіологічних показників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               ВИСНОВОК

 

  Емоційність, яка є однією з найважливіших характеристик людини, впливає практично на всі аспекти її діяльності. У зв'язку з цим виявлення і аналіз особливостей емоційності видається вельми актуальним як для більш детального розуміння специфіки розвитку людини взагалі, так і для ефективності здійснення наукового пізнання зокрема.

  Протікаючи частково на неусвідомлюваному рівні, сприйняття емоцій має велику практичну значимість. Адекватне сприйняття емоцій і емоційних станів важливо, наприклад, в міжособистісному спілкуванні, при вирішенні проблем професійної придатності (починаючи від визначення емоційних характеристик людини, що працює зі складною технікою в умовах підвищеної відповідальності, закінчуючи важливими особистісними якостями керівників різного особистого рівня).

  Вивчаючи емоційну сферу психіки людини надзвичайно

важливо правильно підібрати необхідну методику дослідження. З цією метою було проведено огляд існуючих методів дослідження емоцій. Вони виявилися досить різноманітними. Найбільш достовірними і надійними критеріями визначення емоційних станів на сьогоднішній день є, безперечно, соматичні та вегетативні критерії (ЕЕГ, ЕКГ, ЕПМ, КГР і деякі інші) і, відповідно, методи, які використовують їх.

 

 

                СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1.  Гудвін Д./ «Дослідження в психології» - СПб.:Питер 2004р.

2.  Ільїн Е.П./ «Емоцыъ та почуття» - СПб.: Питер 2001р.

3.  Квасовець С.В., Мисилевич О.Д./ «Вивчення емоційних станів методом над повільних коливань потенціалів» - М.: МГУ 1977р.

4.  Лебединська Е.І./ «Вивчення емоційно-вольвої сфери особистості в нормі і патології» - М.: МГУ 1997р.

5.  Лабунська В.А./ «Психологічне вивчення обставин, що впливають на визначення емоційних станів по виразу обличчя» - М.: МГУ 1977р.

6.  Носенко Е.Л./ «Можливість оцінка емоційної напруги людини-оператора за характеристикою його мови» - Ярославль.: 1996р.

7.  Подоляк Л.Г./ «Психологу початківцю» - К.: Либідь  2005р.