Психосоматика

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………................3

Висновки………………..……….………………………………..…….11

Список використаної літератури……………………………..…..12

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства серед загальномедичних проблем особливої актуальності набуває проблема патології афективної сфери, особливо тривожних і депресивних розладів.

Однією із проблем сучасної клінічної медицини є своєчасна діагностика депресивних розладів та надання спеціалізованої допомоги. За даними ВООЗ депресивні розлади займуть провідне місце серед 10 основних хвороб, які приводять до інвалідизації населення. За даними МЗ України, в структурі захворюваності на психічну патологію 71,1% становлять психічні розлади непсихотичного рівня, серед яких переважають депресії. Більшість пацієнтів не усвідомлюють наявність симптомів депресії, не віддають належне необхідності щодо спеціалізованого обстеження, займаються самолікуванням. Така ситуація створює значні діагностичні труднощі та подекуди зумовлює призначення не патогенетичних, а симптоматичних методів терапії.

Соматизовані депресивні стани - це психічні розлади, в клінічній картині яких домінують псевдосоматичні симптоми, в той час як психопатологічні прояви депресії залишаються нівельованими, прихованими за різноманітним"соматичним фасадом". Незважаючи на велику поширеність соматизованої депресії та її термінологічну різноманітність, її своєчасна діагностика, визначення клінічних рамок, принципів та методів лікування залишаються актуальними для лікарів різного фаху.

1. Клінічні прояви соматизовані депресії

Для депресій з переважанням соматичної тривоги (соматизовані депресії, депресії з явищами невротичної іпохондрії), що характеризуються особливою спорідненістю з тілесною сферою, характерні "надпильність" відносно найменших відхилень у життєдіяльності організму, зосередженість на будь-якому соматичному неблагополуччі, почуття загрози власному існуванню. Прагнучи перевірити ці побоювання, хворі в першу чергу звертаються до лікарів. Такі депресії протікають під соматичними масками, що імітують патологію внутрішніх органів.

Проведене клініко-психопатологічне дослідження синдромокінезу соматизованої депресії дозволило виділити три її варіанти. У загальномедичній практиці, згідно з отриманими даними, найбільш часто виявляється малопрогредіентний варіант (56,1%). Дещо меншу представленість мають помірно-прогредієнтний (32,5%) і високопрогредієнтний варіанти (12,4%).

Депресія, тривога та соматовегетативні симптоми, що супроводжують подібний стан, є найбільш частими психічними порушення, які зустрічаються в загальномедичній практиці. У більшості випадків їх важко розмежувати.

Найбільш часто зустрічаються легкі форми депресивних і тривожних розладів, які супроводжуються розладами у фізіологічній або соматичній сфері, — у таких випадках їх феноменологія зазвичай суттєво перекривається. Це явище позначають як “соматизацію” психічних розладів. При цьому будь-який психічний феномен може маскуватися власними соматичними симптомами. Серед вегетативних симптомів при депресіях часто спостерігаються запаморочення, порушення ритму серця, сухість у роті, закрепи. Інші психопатологічні прояви включають зниження апетиту з реальним схудненням, порушення сну (особливо раннє пробудження), зниження статевої потенції або фригідність. Депресія може проявлятися больовими масками різної локалізації.

При тривожному варіанті психосоматичні симптоми пов’язані з більш вираженою вегетативною дисфункцією та переважанням симпатикотонії: тахікардія, біль за грудниною, задишка (тахіпное), розширення зіниць, тремор, гіпергідроз, блідість шкіри, сухість у роті, нудота, діарея, відчуття жару або холоду, безсоння, ніктурія, підвищення артеріального тиску та вмісту глюкози у крові.

Наявність соматичних масок тривоги та депресії призводить до того, що депресія діагностується лише в кожному четвертому випадку, і лише в половині з них призначається адекватна терапія.

Низький рівень діагностики депресій терапевтами пов’язаний, головним чином, з високою частотою соматизації при депресіях і частим розвитком депресії при різних соматичних захворюваннях.

Соматизовані депресії є захворюванням «мімікрічним», тобто імітує всі фізичні суб'єктивні переживання хворого на тлі вітального зниження настрою, іпохондричності, особливого емоційного ставлення до хвороби.

Вітчизняні та зарубіжні автори традиційно розглядають депресію в нерозривній єдності психічних і соматовегетативних розладів. У рамках депресій поряд з пригніченим настроєм, втратою інтересів, зниженою самооцінкою, ідеями провинності і приниження виділяють соматичний («вітальний», «біологічний», «ендогенноморфний») синдром , що включає порушення сну (пробудження вранці за 2 год або більше до звичайного часу), втрату апетиту, втрату маси тіла (5% протягом останнього місяця), виражене зниження лібідо. При цьому підкреслюється, що соматичні симптоми можуть бути присутніми в клінічній картині депресій різного ступеня тяжкості, а у випадках атипової гіпотіміі - бути основним діагностичним критерієм.

За частотою соматизовані депресії перевершують класичні, або "явні", депресії. Хворі на соматизовані депресії спостерігаються практично лікарями всіх спеціальностей. Проте дані про їх частоту не відображають справжньої картини поширеності цих станів, оскільки не є результатом цілеспрямованих епідеміологічних досліджень.

2. Механізми виникнення та діагностика соматизованих депресій

Депресія, як передбачається, має свою ендогенну основу у вигляді певних механізмів нейромедіації (зокрема, серотоніновій) і може включатися в реакцію особистості на соматичну хворобу, багато в чому визначаючи успіх або неуспіх лікувально-реабілітаційних заходів. Відповідно до загальноприйнятої на сьогодні концепції, депресія - це, в першу чергу, дефіцит серотонінової медіації, брак серотоніну при синаптичній передачі. У синаптичну щілину молекули серотоніну надходять з везикул пресинаптичного нейрона. Звільнені молекули зв'язуються з відповідними рецепторами постсинаптичного нейрона, і якщо їх достатня кількість, то цей зв'язок і передача імпульсу забезпечують активну діяльність, гарний настрій, працездатність.

Частина молекул серотоніну з синаптичної щілини через молекулярний насос надходить назад у пресинаптичний нейрон і тут руйнується ферментом моноаміноксидазою, що міститься в мітохондріях. Частина серотоніну, що не встигла зруйнуватися цим ферментом, знову включається в серотонінові везикули пресинаптичного нейрона і здійснює новий цикл такого кругообігу.

Походження соматизованих депресій залишається до кінця неясним, але в якості гіпотези можуть розглядатися щонайменше три механізми:

- Прихована депресія виявляє субклінічну соматичну і неврологічну патологію, тобто служить причиною її декомпенсації, маніфесту;

- Прихована депресія поєднується з реальними соматичними синдромами (бронхіальна астма, нейродерміт, захворювання суглобів, алергічні явища), патогенетично пов'язаними з депресивним станом.

Ефективне лікування депресії може мати результатом повну ліквідацію психосоматичних синдромів і компенсацію явної і субклінічної соматичної патології;

- Прихована депресія імітує соматичні порушення внаслідок своєрідності внутрішньої картини хвороби.

Розпізнати сутність соматичних розладів дуже складно. Справа в тому, що сукупності відповідних симптомів змушують лікаря загальної практики, до якого в першу чергу потрапляє такий хворий, вибудовувати модель підозрюваного їм соматичного захворювання, тим більше, що й хворий всіляко спонукає лікаря саме до цього, не помічаючи у себе ніяких психічних симптомів. А з урахуванням клінічного поліморфізму варіантів, що вимагають виключення, може бути дуже багато. Через бажання більш ретельно обстежити хворого за допомогою параклінічних методик і невпорядкованості діагностичних процедур цей процес може розтягуватися на роки.

З метою своєчасного діагностування прихованих депресивних станів може бути запропонований комплекс ознак, що представляється досить надійним:

- Початок захворювання часто не пов'язаний з впливом психогенних, соматогенних і екзогенно-органічних чинників;

- Фазна протяжність: в анамнезі можна зустріти свідчення про повторюваність періодів нездужання, слабкості, нервування, зниженого настрою, виражених порушень сну та інших розладів, властивих даному варіанту депресії. Тривалість фаз становить місяці й роки. Можуть мати місце епізоди легкої гіпоманії;

- Спадкова обтяженість по лінії афективних психозів. Симптоматика захворювання пробанда (родича) може мати значну подібність з хворобливими розладами, що спостерігаються у найближчих родичів;

- Добові коливання настрою і самопочуття (погіршення вранці, в першій половині дня, зі спонтанним поліпшенням у другій половині дня, до ночі - «вечірні інтервали»);

- Вітальний відтінок зниженого настрою («тягар на душі, серце ниє, щемить, здавлює») з наполегливими порушеннями сну, анорексією, зниженням лібідо, відчуттям занепаду сил. У дітей та підлітків спостерігається дратівливість;

- Помітне зменшення або збільшення маси тіла без використання дієти (більше 5% на місяць), тривала втрата апетиту; діти в масі тіла не додають;

- Помітна втрата інтересу до всіх (майже) занять (робота, хобі, домашні справи), що зберігається, як правило, день у день протягом майже всього дня (так звана ангедонія);

- Наявність у психічному стані вказівок на явища ідеаторного і психомоторного гальмування, порушення репродуктивної пам'яті, симптоми хворобливої психічної анестезії, деперсоналізації, дереалізації;

- Нав'язливі думки про смерть (не тільки страх смерті), повторні думки про самогубство з планом або без нього чи спроба самогубства;

- Загальносоматичні і вегетативні розлади при прихованій депресії не укладаються в клінічну картину жодного певного соматичного захворювання. Тим не менше, існують форми прихованої депресії, виявляють значну подібність з проявами соматичних захворювань. Термін «маскована» адекватний саме для цих форм.

П'ять перерахованих симптомів повинні відзначатися як мінімум протягом двох тижнів, і одночасно має спостерігатися явне погіршення в особистісному функціонуванні: знижений настрій, втрата інтересу або задоволення і т. п.

ВИСНОВОК

Депресії, серед інших розладів психіки, зустрічаються досить часто. Серед них особливо виділяється соматизована депресія. Це психічне захворювання провокує захворювання тіла абсолютно різної природи. Випадки соматизованих депресій досить часті.

Отже, особливим видом депресії є так звана прихована (маскована, ларвірованна, соматизована депресія). Соматизована депресія - дуже підступне захворювання. Вона може ховатися як за банальним головним болем, так і за важкими порушеннями серцевої діяльності. При її розвитку у хворих, що переважно обстежуються в загальносоматичних закладах, на тлі незначної зміни афекту розвиваються різноманітні соматовегетативні розлади, що імітують різні захворювання органів і систем. При цьому власне депресивні розлади відходять як би на другий план, а самі хворі в більшості випадків заперечують проти оцінки їх стану як «депресія». Соматичне ж обстеження в цих випадках не виявляє значних розладів, які могли б пояснити стійкі та масивні скарги хворого. Шляхом виключення того чи іншого тривалого соматичного страждання, враховуючи фазність перебігу соматовегетативних порушень (в тому числі і добові коливання зі значним погіршенням вранці), виявляючи за допомогою клінічних та психодіагностичних досліджень наявність прихованої, атипової тривоги і депресії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

8. Інтернет видання