Практична психологія

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….................3

Висновки………………..……….………………………………..…….10

Список використаної літератури……………………………..…..11

ВСТУП

Вимога, щоб діагностичні методики застосовувалися тільки досить кваліфікованими людьми, є першим кроком по захисту кожного індивіда і суспільства в цілому від неправильного їх використання. Успішність професійної діяльності психодіагноста зумовлена певним рівнем сформованості і співвідношенням особистісних і когнітивних характеристик, які виступають в якості компонентів єдиної системи детермінації його діяльності. Рівень кваліфікації діагноста визначається в першу чергу критеріями ефективності його роботи, його знаннями в області психодіагностики, а також сформованими вміннями використовувати їх на практиці.

Психодіагностика - і теоретична дисципліна, і сфера практичної діяльності психолога. Психодіагностика як теоретична дисципліна тісно пов'язана з відповідними предметними областями психологічної науки. Практична психодіагностика передбачає зведення правил застосування психодіагностичних інструментів, заснованих на знанні властивостей вимірюваних змінних і вимірюючих інструментів, на знанні етичних та професійних норм психодіагностичної роботи. Рівень необхідної кваліфікації діагноста оцінюється не по наявності у нього диплому психолога і практики діагностичної діяльності, а у співвідношенні з тією областю роботи і характером методик, якими він оволодів.

1. Особистісні характеристики сприяючі ефективності роботи психодіагноста

Істотний вплив на результат психодіагностичної роботи надають численні суб'єктивні фактори. Першою групою факторів є професійний світогляд. Професійний світогляд фахівця в свою чергу визначається особливостями отриманої діагностом освіти. Наявність базової психологічної освіти може свідчити про глибоке розуміння методологічних основ прикладної психології і засвоєних за роки навчання у вузі професійних нормах і деонтологічних принципах. Великий вплив на систему цінностей і переконань фахівця надає професійне середовище. Індивідуально-психологічні особливості - це друга група суб'єктивних факторів, що впливають на роботу психодіагноста. Існує думка, що в професіях типу «людина - людина» найважливішу роль відіграє особистість фахівця. Розглядаючи це питання з позицій психодіагностики, можна визначити деякі індивідуально-психологічні якості, що підвищують професійну ефективність консультанта-психодиагноста:

1) Мотиваційно-ціннісні особливості:

• гуманістична спрямованість;

• виражений інтерес до людей;

• відсутність вираженого мотиву влади.

2) Характерологічні якості:

• стійка позитивна самооцінка;

• розвинені комунікативні якості (гнучкість у спілкуванні, вміння встановлювати і підтримувати контакт з різними категоріями людей, здатність до емпатії, на побудову конструктивних партнерських відносин з оточуючими; багатство рольового репертуару);

• підвищений рівень особистої відповідальності;

• стійкість відносно психологічного тиску;

• високий рівень емоційного і вольового самоконтролю;

• відсутність упередженості;

• доброзичливість;

• впевненість в собі і результати своєї діяльності.

3) Здібності:

• високий рівень інтелектуального розвитку (виражені здібності до аналізу та узагальнення інформації, інтелектуальна гнучкість);

• вміння вирішувати інтелектуальні (діагностичні) завдання в умовах дефіциту інформації;

• розвинена довільна увага;

• високий рівень вербального розвитку (уміння грамотно і зрозуміло викладати свої думки, складати тексти).

4) Темперамент, особливості вищої нервової діяльності:

• швидкість психічних процесів - не нижче середнього.

Крім того, суттєвою є наявність у фахівця з психодіагностики певного особистісного та життєвого досвіду. Перераховані вище якості психодіагноста описують «ідеального» фахівця. У реальному житті успішний фахівець в більшості випадків формує індивідуальний стиль професійної діяльності за рахунок унікального поєднання і компенсації одних особистісних рис іншими.

2. Чинники,що впливають на продуктивність роботи психодіагноста

По-перше, треба сказати, що будь-який підхід або метод консультування в різних випадках може призводити до різних результатів, так як психолог не може користуватися різними методами з однаковою ефективністю. У зв'язку з цим розрізняють критерії, що характеризують безпосередньо професійну компетентність психодіагноста, і критерії, що розкривають результативність (ефективність) його роботи.

Перша група критеріїв відображає ступінь відповідності проведеної роботи нормативним вимогам і розпорядчого характеру діяльності. Сюди, у свою чергу, відносяться показники, що відображають дотримання психодіагностом вимог, що пред'являються до науково-дослідної діяльності та психодіагностичної роботи, дотримання етичних норм діяльності, а також ступінь відповідності використовуваних у практичній роботі з клієнтом способів і засобів діяльності заявленої теорії і рівень володіння ними. При розгляді другої групи критеріїв (ефективність роботи) необхідно враховувати принаймні три аспекти:

а) існування так званої психічної норми, що характеризує основні тенденції розвитку людини, її поведінки в соціумі, особливості та динаміку психічних процесів, станів. Це сукупність потенціалів особистості, що дозволяють їй успішно регулювати свою поведінку, виконувати діяльність, здійснювати інші соціальні функції;

б) наявність і характер суб'єктивно відчутних і пережитих клієнтом змін в результаті психологічного впливу:

в) об'єктивно реєстровані і спостережувані зміни показників функціонування (поведінки, діяльності) індивіда в суспільстві, а також проявів його внутрішнього світу.

Критерії ефективності практичної роботи психодиагноста пов'язані з наступними найважливішими факторами його професійної діяльності: узагальненою теорією, засобами і способами отримання психологічної інформації, засобами і способами передачі психологічної інформації. Якщо узагальнена теорія, особливості володіння нею відображають як рівень розвитку науки, так і ступінь професійної зрілості психодіагноста, то засоби і способи отримання психологічної інформації специфічні тим, що сама процедура їх застосування включає взаємодію психодіагноста і обстежуваної людини. Це означає, що в результаті вимірювань виходять дані, які будуть залежати не тільки від психодіагноста та рівня його кваліфікації, але і від тактики і стратегії поводження обстежуваного.

Діапазон, у якому можна використовувати стандартні психодіагностичні методи, досить вузький і реально має сенс тільки на тій вибірці досліджуваних, для якої він був створений і перевірений на надійність, валідність, репрезентативність.

Ефективність роботи практичного психолога стандартним, психометрическим методом буде визначатися відповідністю цілей застосування тесту або методики для досліджуваної вибірки. Перенесення без попередньої перевірки стійкості тестових норм тесту з однієї вибірки на іншу призводить до помилок. Якщо психодіагност застосовує тест, він повинен точно знати тестові норми для досліджуваної вибірки.

Для того щоб переконатися в придатності того чи іншого тесту, психодіагност повинен вміти повторити процедуру, за допомогою якої конструювався і обгрунтовувався тест його творцями.

Психодіагност, що застосовує методики, повинен знати вимоги до методик різного типу - це теж показник ефективності його роботи, тому що володіння вимогами до методик відображає орієнтацію психодіагноста на професійно виправдані процедури отримання психологічної інформації, а не на рівень життєвої або повсякденної психології.

Критерії ефективності роботи практичного психодіагноста багато в чому визначаються його можливостями в складанні програми обстеження - в підборі батареї методик. Її складання грунтується на принципі - максимум надійності при мінімумі затрат.

Таким чином, критерій ефективності практичної роботи психодіагноста визначається надійністю інструментів його роботи та його професійної позиції, в якій велике місце займає рефлексія на утримання узагальненої психологічної теорії та його особисте ставлення до своєї професії, що дозволяє будувати відношення з клієнтом, замовником і користувачем при отриманні психологічної інформації.

ВИСНОВОК

Так само як і медичне обстеження, будь-яке психодіагностичне обстеження може істотно вплинути на долю людини. Критерії ефективної роботи психодіагноста є важливими чинниками, що беззаперечно мають враховуватися в його роботі. Прогнозування успішності діяльності спеціалістів не можливе без вивчення і оцінки професійно важливих індивідуально-психологічних особливостей. Вимога, щоб діагностичні методики використовувалися тільки досить кваліфікованими користувачами, є першим кроком по захисту індивіда від їх неправильного використання. Психолог-діагност повинен вибирати методики, які підходять як для конкретної мети, з якою він проводить обстеження, так і для конкретної людини, яку він обстежує.

Психолог також повинен знати відповідну наукову літературу, що стосується обраної методики, і бути здатним оцінити технічні параметри таких її характеристик, як репрезентативність норм, надійність, валідність, достовірність. Відомо, що результати діагностики чутливі до безлічі умов їх проведення.

Психолог повинен знати межі своєї компетентності і обмеженість використовуваних методів і не пропонувати свої послуги, а також не використовувати методики, які не задовольняють професійні стандарти, встановлені в окремих галузях практики і для певних категорій методик.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

8. Інтернет видання