Психологія спілкування

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….................3

Висновки………………..……….………………………………..……..11

Список використаної літератури……..……………………..…....12

ВСТУП

Паралінгвістика це досить нова дисципліна, що займається вивченням факторів, які супроводжують мовне спілкування та які беруть участь у передачі інформації. Основою її є невербальні засоби комунікації - жести, міміка, рухи тіла, а також властивості голосу, тон, паузи, які прийнято називати паралінгвістичними засобами комунікації, на відміну від лінгвістичних –

словесних знаків.

Термін "паралінгвістика" має вузьке і широке тлумачення. У вузькому сенсі він позначає лише фонаціонні засоби комунікації - тон мови, гучність, темп, паузи, заповнювачі пауз - так звані вокалізатори типу "е-е", "мм-мм", а також такі якісні ознаки голосу, як тембр, висота, діапазон, нарешті, особливості вимови індивіда, які можуть бути обумовлені діалектально специфікою. Або індивідуальними особливостями - хриплістю голоса, пришептуванням, прицмокуванням і т.п.

Широке тлумачення паралінгвістики включає і кінесичні

засоби комунікації. Сукупність таких засобів комунікації, як жести, пози, рухи тіла, позначається терміном кінетика.

Іноді виділяють окремо мімічні засоби комунікації - вираз обличчя, погляд та ін., але частіше їх розглядають у складі кінетичних засобів, оскільки вони, як і жести, відрізняються динамічністю. Неоднозначність розуміння паралінгвістики пояснюється складним і різночасовим процесом її становлення як спеціальної області знання.

1. Місце і роль паралінгвістики у процесі передачі невербальної інформацї

Паралінгвістика вивчає невербальні фактори мовної комунікації, які беруть участь у передачі інформації, несуть певне семантичне навантаження - екстралінгвістичну інформацію. Голосові ефекти супроводжують слова. Тон, швидкість, сила, вид голосу, паузи, інтенсивність звуків - кожен з них має свій сенс. Вони говорять про емоції людей. Наприклад, коли людина дуже зла, то вона вимовляє слова повільно і роздільно, роблячи паузу між словами, щоб справити спеціальний ефект. Паралінгвістика також характеризує особистість. Наприклад, манера мови може говорити про авторитарну, жорстку або м'яку особистість.

Поряд із словесними засобами — мовленнєвими — на культуру спілкування впливають жести співрозмовників, інтонація, паузи, рухи тіла тощо. Якщо раніше як у теоретичному, так і в практичному аспекті невербальній комунікації відводилася допоміжна, другорядна роль порівняно з вербальною, то за останні десятиріччя інтерес різних наук і галузей психології до вивчення саме цього виду спілкування дедалі підвищується. Невербальна комунікація є найдавнішою формою спілкування людей. Найдивовижніше в тому, що і зараз, незважаючи на такий досконалий засіб спілкування, яким є вербальна мова, в міжособистісному спілкуванні невербально передається 65% всієї інформації. Це пояснюється тим, що для успішної комунікації важлива інформація не тільки репрезентативного характеру (про предмети, їх місцезнаходження, про ідеї, явища даного часу), але також інформація оцінного характеру, що дозволяє визначити ставлення до самої інформації і / чи адресата. Часто ми "зчитуємо" цю оціночну інформацію з особи, навіть без її відома. За даними експериментів при вираженні відносин рухи тіла передають 55% інформації, голос - 38%, слова - лише 7%. Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок паралінгвістичних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації. Причому 55% повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38% — через інтонацію та модуляцію голосу.

Чому ще донедавна недооцінювалось значення цього виду спілкування? Одна з причин полягає в тому, що невербальне найчастіше проявляється на несвідомому рівні, а люди знають про це мало і не вміють це адекватно розпізнати. Водночас саме невербальне несе більш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. З її допомогою передаються емоції, ставлення суб’єктів одне до одного, до змісту розмови.

Настільки активне використання паралінгвістики в міжособистісному спілкуванні пояснюється низкою причин - невербальні сигнали, що розвинулися як засіб комунікації раніше, ніж вербальна мова, виявилися стійкими в своїх початкових функціях і часто вживаються несвідомо; невербальні засоби мають певні переваги перед вербальними - вони сприймаються безпосередньо і тому сильніше впливають, незважаючи на свою короткочасність; вони передають найтонші відтінки ставлення, оцінки, емоцій, нарешті, вони можуть передавати інформацію, яку важко або з яких-небудь причин незручно висловити словом.

Встановлено, що міміка при вираженні емоцій у людей і приматів, деякі жести, рухи і пози є вродженими і служать сигналами для отримання відповідної реакції. В основі цього висновку лежать відомі праці Ч. Дарвіна, експерименти зі сліпими і глухими дітьми, у яких не було можливості імітувати міміку при вираженні задоволення або незадоволення.

2. Паралінгвістичні засоби невербальної комунікації

Паралінгвістичні засоби спілкування виникають на різних етапах спілкування, доповнюючи вербальне повідомлення, заміщаючи пропущений вербальний компонент чи комбінуючись із вербальними засобами, часто забезпечуючи повноту розуміння повідомлення.

Розрізняють три види паралінгвістичних засобів:

· фонаціонні - темп, тембр, гучність мови, заповнювачі пауз (наприклад, е-е, м-м), мелодика мови, діалектність, особливості артикуляції звуків;

· кінетичні - жести, поза, міміка людини, що говорить;

· графічні - особливості почерку, графічні додатки до букв, замінники букв.

Невербальний канал комунікації наділений специфічними способами передавання і сприйняття інформації. Функціональна незалежність невербального компонента пов'язана з функціональною асиметрією головного мозку у процесі сприйняття мови і в механізмах її породження. Але за всієї незалежності вербальний і невербальний компоненти діють під час комунікації комплексно.

Існують ситуації, в яких мовець надає перевагу саме невербальним компонентам, бо вони є більш компактним, зручним чи єдино можливим засобом передачі інформації.

У процесі живого спілкування ми дуже часто застосовуємо невербальні засоби комунікації. Вони з’являються на різних етапах мовного оформлення висловлення. Наприклад, при переході від внутрішнього до зовнішнього мовлення, шукаючи потрібні слова, звертаються до пошукових чи пошуково-описуючих жестів, мімічних явищ, які несуть певну інформацію співрозмовнику. Різноманітні паралінгвістичні явища можуть виникати на етапі контролю за якістю висловлення. Припустившись помилки, мовець обриває своє мовлення, робить заперечний жест чи інші специфічні жести, шукає більш адекватних мовних засобів для реалізації повідомлення, що викликає появу пробних пошукових ходів, пауз, певних видів жестів.

Вживання паралінгвістичних засобів при встановленні контакту між співрозмовниками може розкривати, певним чином, мету спілкування, взаємовідносини співрозмовників, їх соціальні статуси. Вибір таких засобів при привітанні обумовлюється як комунікативною ситуацією, так і індивідуальними характеристиками комунікантів (вік, стать, особливості характеру).

Часто паралінгвістичні засоби вживаються цілеспрямовано, для досягнення певного ефекту: приховати свої справжні думки, почуття, емоції, створити відповідний настрій у слухача, вплинути на його поведінку.

Поява паралінгвістичних засобів у процесі комунікації не є факультативною, і невербальне повідомлення не можна вважати повністю незалежним чи однобічно залежним від мовного. Застосування невербальних засобів часто допомагає забезпечити повне розуміння повідомлення. Крім того, іноді невербальні компоненти є більш компактним, зручним чи навіть єдино можливим засобом передачі інформації.

Однак залучення паралінгвістичних засобів до участі в комунікації диктується не ущербністю мовної системи, а лише обставинами зовнішнього порядку, пов’язаними з характером комунікації. До таких обставин можуть належати, наприклад, дотримання певного темпу діалогу, застосування різноманітних мнемонічних прийомів для забезпечення повного розуміння висловлювання.

У процесі безпосереднього спілкування частина висловлювання може компенсуватися немовними засобами. Але така “економність” фрази не торкається самого принципу функціонування системи мови, хоча в конкретній комунікації така фраза більш компактна. Тому можна говорити про “економне” будування мовленнєвого акту з використанням паралінгвістичних засобів.

Отже, паралінгвістичні засоби з’являються на різних рівнях комунікації, надаючи максимальної насиченості її змістовій та емоційній інформативності, змістової та емоційної завершеності, забезпечуючи при цьому максимальну стислість та лаконічність форми.

Використовувані в невербальній комунікації засоби мають індивідуальний характер, залежать від індивідуально-психологічних особливостей, соціального середовища, національної належності особистості. Кількість та інтенсивність їх застосування, дотримання норм етикету залежать і від віку, типу темпераменту людини. Необгрунтоване послуговування невербальними засобами ускладнює спілкування, оскільки більшість із них багатозначні (уточнення їх можливе за умови врахування слів, наголосів, настрою та ін.), часто ускладнюють сприйняття і розуміння інформації (інтенсивна кінетична діяльність комунікатора відвертає увагу слухача). Крім того, під час спілкування різномовних партнерів неадекватне використання невербальних засобів може спричинити перекручування інформації (однакові жести в різних культурах мають різне або протилежне значення).

ВИСНОВОК

Паралінгвістичні засоби спілкування характеризуються подвійністю. З одного боку, вони дозволяють економити мовні засоби. З іншого боку, вони компенсують багато чого з того, що не можна недоговорити словами, розкривають підтекст, багатозначність мови, стилістичні відтінки, почуття, відносини і т. д. До паралінгвістичних явищ, або до паралінгвізмів, звичайно відносять властивості звукової фонації, а також міміку, жести й інші виразні рухи, що супроводжують мовне висловлення і несуть додаткову до його змісту інформацію. Можна припускати, що постійний супровід звуку різноманітними жестами був споконвічним і завжди залишається для людини невід'ємною частиною комунікації. Як показує розгляд гіпотез походження людської мови, всі філософи та представники різних наук підкреслювали особливу роль у становленні людської свідомості і звукової мови "кінетичної мови" – мови жестів і пантоміми. Про це свідчать, зокрема, спостереження над спілкуванням племен. Паралінгвістика, як форма передачі невербальної інформації, безпосередньо виконує функції внесення додаткової інформації, заміщення вербального елемента,

поєднання з вербальними засобами для вираження загального сенсу і т.п.. Паралінгвістичні засоби можуть служити джерелом інформації про людину, оскільки найчастіше відбивають її соціальні, вікові риси, особливості характеру, а також включають етнолінгвістичну складову.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Андріанов М. С. / «Аналіз процесів невербальної комунікації як паралінгвістики» - М.:2005 р.

2. Горєлов І.М. / «Невербальні компоненти комунікації» - М.: Наука, 1999р.

3. Колшанский Г.В. / «Паралінгвістика» - М.: Наука, 1974р.

4. Конецька В.П. / «Соціологія комунікації» - М.: 2000р.

5. Конєва О. В. / «Психологія спілкування» - Ярославль.:1992 р.

6. Лисіна М. І. / «Проблеми онтогенезу спілкування» - М.:2001 р.

7. Інтернет видання