Основи психологічного консультування

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….................3

Висновки………………..……….………………………………..……..9

Список використаної літератури……..……………………..…..11

ВСТУП

Нерефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому використовується лише необхідний з точки зору доцільності мінімум слів і технік невербальної комунікації з боку психолога. Таке сприйняття можна назвати пасивним умовно. Це - активний процес, що вимагає фізичної і психологічної уваги. Слухання співрозмовника є активною діяльністю, до якої задіяні і бажання почути, й інтерес до мовця, а також вербальні та невербальні аспекти комунікації. Щодо цього існує вислів “слухати всім тілом”. Таке вміння слухати — це сприймання інформації, за якого психолог виражає заохочувальне ставлення до того, хто говорить, своєрідно стимулюючи спілкування, стримується від зайвих зауважень, сприяє обміну інформацією. Залежно від ситуації в процесі нерефлексивного слухання може бути висловлено розуміння, схвалення і підтримка. Уміння слухати співрозмовника - необхідна умова для успішного ведення бесіди в пихологічному консультуванні. Уміння вислухати для співрозмовника сприймається як прояв уваги і поваги до нього як до особистості. Прийоми нерефлексивного слухання показують клієнту, що ним цікавляться, хочуть знати його думку і почуття. А це, в свою чергу, сприяє встановленню більш близького контакту, що так само є дуже важливою частиною процесу.

1. Специфіка нерефлексивного слухання

У діалозі людину частіше цікавить те, чи зрозумів її інший, ніж те, чи зрозуміла вона його. Це деформує процес спілкування, що є дуже важливим у психоконсультуванні. Найкращий метод уникнути цього — нерефлексивне слухання — умовно-пасивне слухання (слухати і не втручатися в мовлення співрозмовника).

Нерефлексивне слухання полягає у мінімальному втручанні в мову співрозмовника. Це активний процес, що вимагає фізичної і психологічної уваги. Воно охоплює: слухання як таке або уважне мовчання, початок розмови - мінімізацію відповідей. Іноді це буває не дуже просто (особливо в тих випадках, коли психолог за типом темпераменту холерик, а клієнт - флегматик). Суть нерефлексивного слухання — в умінні уважно мовчати, не втручаючись у мову співбесідника своїми зауваженнями. Звичайно, нерефлексивне слухання зовсім не означає, що психолог на протязі всього акту спілкування справді не вимовить жодного слова. Навпаки, деякі незначні, доречні репліки підбадьорять співбесідника, допоможуть йому краще висловити свою думку. Нейтральні, по суті малозначимі фрази ("Так!", "Як це?", "Розумію вас...", "Що?") є тими "мінімальними" і найпростішими відповідями, які дозволяють змістовно продовжити бесіду, співрозмовник запрошує до вільної невимушеної розмови. Дослідження засвідчили, що проста нейтральна репліка підбадьорює співрозмовника і викликає в нього бажання продовжити розмову. Залежно від ситуації під час нерефлексивного слухання можуть виявлятися підтримка, схвалення, розуміння за допомогою лаконічних відповідей, що допомагають продовжити бесіду (репліки “так”, “розумію” тощо). Ефективне воно в ситуаціях, коли співрозмовник висловлює своє ставлення до події, прагне обговорити актуальні питання, відчуває себе скривдженим або вирішує важливу проблему. Таке слухання ефективне, коли співрозмовнику важко викласти свої проблеми. Також доречні прийоми нерефлексивного слухання при експресивному спілкуванні. Адже він і без того емоційний, збуджений і має труднощі при формулюванні своїх думок. Необхідно також виразити своє розуміння і схвалення його поведінки. Недоцільне воно в ситуаціях, коли співрозмовник не зацікавлений у розмові або коли його намагання слухати і зрозуміти сприймається як згода, співучасть.

Випадки в яких може бути корисне нерефлексивне слухання це коли клієнт має бажання висловити своє ставлення чи свою точку зору, бажає обговорити болючі питання. Нерефлексивне слухання допомагає у тих випадках, коли індивід через якісь причини відчуває труднощі у висловлюванні своїх думок. Він може говорити довго, незрозуміло, плутаючи, повторюючись. Складається враження, що він ніби навпомацки пробирається до основного, підходить до нього то з одного, то з другого боку, перевіряє реакцію психолога на кожен свій новий крок у словесному лабіринті, ніби вирішуючи для себе питання: а чи варто говорити далі?

2. Використання нерефлексивного слухання в психоконсультуванні

Нерефлексивне слухання становить собою не просто засіб, методику чи техніку, але й є принципом роботи багатьох консультантів. Суть нерефлексивного слухання полягає в тому, що психолог спеціально приділяє більше уваги вербальним повідомленням клієнта, робить як поверхо­ву, так і більш глибинну смислову інтерпретацію того, що відбу­вається. Потім формулює відповідь, яка відображає досить глибокий рівень розуміння переживань клієнта. Навички нерефлексивного слухання є важливими і належать до най­більш складних.

Нерефлексивне слухання може бути стилем ведення бесіди, в якому використовується лише необхідний з точки зору доцільності мінімум слів і технік невербальної комунікації з боку психолога. В психологічному консультуванні нерефлексивне слухання застосовується в тих випадках, коли існує необхідність дати суб'єкту виговоритися. Уважне вислуховування психологом клієнта допомагає в значній мірі вирішувати проблеми взаєморозуміння, формування довір’я у відносинах. Нерефлексивне слухання допомагає співрозмовнику висловитися безперешкодно. Треба лише менше перебивати його, переривати чи збивати з думки. У той самий час потрібно сприяти тому, щоб він висловився у можливій повноті, показуючи йому, що його слухають і розуміють, а робити це максимально нейтрально - кивком голови, вигуками, короткими позитивними репліками ( " Так-так... " , " Розумію... " ). Без таких сигналів говорити людині важко. Воно особливо корисно в ситуаціях, де співрозмовник виявляє бажання висловити свою точку зору, обговорити хвилюючі його теми і де він відчуває труднощі у вираженні проблем, легко збивається з думки втручанням психолога і веде себе скуто у зв'язку з різницею в соціальному становищі між психологом і респондентом. У традиційному розумінні процес оцінки проблеми в консульту­ванні полягає в тому, щоб об'єктивно дослідити проблему клієнта, ідентифікувати й описати можливі шляхи її вирішення. Деякі клієнти без особливих зусиль і спеціальної допомоги з боку консультанта включаються в процес бесіди й охоче починають роз­повідати про себе і свою ситуацію. Практика показує, що більшість з них розпочинають із загальної розповіді про своє життя, не надаю­чи значення якимось деталям, говорять про все і ні про що, переска­куючи від теми до теми. Інші, навпаки, не знають, як і з чого розпо­чати, їм необхідна допомога психолога.

Нерефлексивне слухання — це такий спо­сіб ведення бесіди, при якому основне навантаження в розмові припа­дає на пацієнта, тоді як психотерапевт обмежується підбадьоренням, прийняттям і спостереженням . Перевага не рефлексивного слухання полягає в тому, що воно дає найменш викривлений втручанням ззовні погляд на те, як пацієнт уявляє себе і бачить свій світ. Разом з тим, необхідно відзначити, що процес слухання — один із найбільш складних у консультації. Психолог повинен не просто слухати, він повинен ще й чути клієнта, осмислювати те, що клієнт говорить; розуміти і прий­мати його думки і переживання; підтримувати і заохочувати відвер­тість і відкритість, стимулювати його подальшу розповідь; сприяти цілеспрямованому розвитку бесіди. Деякі клієнти без особливих зусиль і спеціальної допомоги з боку консультанта включаються в процес бесіди й охоче починають роз­повідати про себе і свою ситуацію.

Можна виділити кілька загальних способів, що дозволяють психологу консультанту використовувати їх в своїй роботі:

Отже, нерефлексивне слухання дає змогу клієнтові отримати підтримку від консультанта й об'єктивно подивитись на ситуацію. Цей прийом дає можливість клієнтові досліджувати і усвідомлювати свої переживан­ня, звільнитись від напруження і від почуттів, що його пригнічують.

ВИСНОВОК

Однією з найскладніших професійних навичок психолога-кон­сультанта є його уміння слухати клієнта: слухати і чути, що говорить клієнт, і те, що він говорить, зрозуміти й прийняти, не засуджуючи й не оцінюючи. Зробити це не так просто, як здається на перший по­гляд. Необхідно надати клієнту максимальну можливість висловитися, не проявляючи при цьому зайвої допитливості.

Як бачимо, нерефлексивне слухання — це ефективний засіб психотера­певтичного впливу, який допомагає клієнтові досягти конструктивних змін. Воно передбачає бажання почути, увагу до співбесідника. Прийоми нерефлексивного слухання спрямовані на підтримку викладу клієнтом інформаії й
забезпечення плину бесіди. Ці стимули бувають як невербальними (кивки, доброзичливий і зацікавлений вираз обличчя, відкриті жести тощо), так і вербальними (фрази типу "так-так", "звичайно", "я слухаю"). Ні в якому випадку недопустимі репліки: "чи не можна коротше", "ближче до справи" і т.д. Ці репліки є простими словесними реакціями, які дозволяють змістовно продовжити бесіду. Такі відповіді є запрошенням висловлюватися вільно і невимушено. Вони допомагають виразити схвалення, інтерес і розуміння. Це не просто репліки, які робляться тоді, коли нічого сказати, це знаки, що говорять про те, що психолог уважно слухає і запрошує клієнта продовжувати розмову. Оскільки людині легко розповідати про себе зацікавленому співбесідникові, то, демонструючи свою увагу за допомогою реплік, ми сприяємо збільшенню її бажання і готовності говорити. Нерефлексивне слухання часто сприяє тому, що індивід розповідає навіть більше, ніж хотів спочатку, а отже є дуже важливим в пихоконсультуванні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю./ «Мовленнєва комунікація» -К.: Центр навчальної літератури, 2004р.

2. Алешина Ю. Е./ «Консультативна бесіда: введення в практичну соціальну психологію» -М.: 1996р.

3. Васильєв Н.Н./ «Техніки не рефлексивного слухання» -М.: 2000р.

4.Васьківська С.В./ «Основи психологічного консультування» -К.: Четверта хвиля, 2004р.

5. Венгер А.Л. / «Психологічне консультування та психодіагностика. Практичне руководство» - К.: Генезис, 2001р.

6. Никандров В. В./ «Вербально-комунікативні методи в психології» -СПб.:Речь, 2002р.

7. Хомич Г. О., Ткач Р. М. / «Основі психологічного консультування» -К.: 2004р.

8. Інтернет видання