Методика викладання

ЗМІСТ


Вступ………………………………………………………….................3
1. Проблема підготовки студентів до занять з психології……4
2. Самостійне вивчення літератури……..…............................7
Висновки………………..……….………………………………..…….10
Список використаних джерел….……..……………………..…...11































ВСТУП

Важливим засобом удосконалення професійної підготовки психологів є ефективна організація самостійної роботи студентів. Аналіз науково-психологічної літератури дозволяє побачити існування різних підходів до визначення самостійної роботи. Більш повно психологічну сутність самостійної роботи розкриває трактування її як форми колективної або індивідуальної навчальної діяльності студентів, під час якої вони засвоюють необхідні знання, оволодівають вміннями й навичками, навчаються планомірно і систематично працювати, мислити, формувати власний стиль розумової діяльності. Проблема підготовки студентів до занять з психології, як правило, у спрощеному вигляді поділяється на 3 блоки: мотиваційний, технологічний і організаційний.
Навчання — процес досить складний і своєрідний. Він далекий від того, яким його інколи уявляють: викладач вищої школи читає лекції і дає студентам відповідний обсяг знань. Оволодіння знаннями,процес підготовки до занять — це, в першу чергу, процес наполегливої активної діяльності мозку людини. Зміст знань оновлюється надзвичайно швидко, а тому головним завданням вищої школи поряд із задоволенням потреб особи в інтелектуальному, культурному й моральному розвиткові є оволодіння майбутнім фахівцем ефективними і раціональними методами самостійної навчальної роботи, підготовка його до участі у процесі неперервної освіти.

1. Проблема підготовки студентів до занять з психології

Підготовка студентів до занять по психології та вивчення дисципліни "Психологія" студенти здійснюють шляхом ознайомлення з матеріалами лекцій, запропонованою основною та додатковою літературою, опрацювання тематичного тезауруса, розробки опорних конспектів, схем, а також виконання завдань для самопідготовки (психологічні задачі, творчі завдання, методики на самопізнання) і методики на самопізнання) і відповідей на запитання міні-контрольних та контрольних модульних робіт. Самопізнання та саморозвиток студентів включає в себе проведення психологічних досліджень. Оцінка рівня розвитку власних психічних процесів. Вивчення власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей. Спеціальні прийоми підвищення ефективності пізнавальних процесів. Методи здійснення саморегулювання поведінки та емоційних станів в побуті, на виробництві та розвиток навичок здорового способу життя. Спеціальні методичні прийоми здійснення корекції власних індивідуально-типологічних особливостей, інтересів, здібностей, переконань. Прийоми корекції при виникненні ознак фрустрації, депресії, психічної напруги. Механізми прийняття рішень щодо здійснення діяльності, оцінка її результативності. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу та підготовки до занять з психології може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах.
Як складне педагогічне явище – підготовка студентів до занять є особливою формою навчальної діяльності, спрямованою на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять. Мета такої підготовки студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків.
Підвищення рівня практичної підготовки майбутніх психологів висуває нові вимоги і до ставлення студентів до навчання:
• систематична підготовка студентів до кожного навчального заняття;
• постійне опрацювання психологічної літератури;
• практична перевірка нового та його подальше застосування;
• вивчення передового психологічного досвіду колег та використання найкращого, корисного, дійсно необхідного.
Підготовка студента до занять з психології є одним з основних видів засвоєння навчального матеріалу у вільний від аудиторних занять час.
Під час підготовки студент опрацьовує теоретичний матеріал, виконує індивідуальні завдання, проводить науково-дослідну роботу тощо. Зміст такої роботи визначається робочою навчальною програмою, навчально-методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.
Ефективність самостійної навчальної роботи та підготовки до занять зумовлюється сформованістю пізнавальних мотивів. Пізнавальні потреби, які спонукають до самоосвіти, формуються в активній самостійній пізнавальній діяльності людини, яка має бути суспільно значущою для особистості.
Ефективними методами організації навчальної роботи студентів є чітке дозування завдань на кожне заняття, а також контролю і оцінювання роботи.
Наукові досягнення, зміна інформаційних технологій вимагає від спеціаліста будь-якого профілю постійного оновлення, вдосконалення знань, які вже є, професійно-особистих якостей. Для цього необхідно систематичне вдосконалення своєї майстерності. При цьому визначеним будуть не закладені вищим навчальним закладом знання, вміння, навички, а здібність самої особистості до самовдосконалення. Автори низки робіт вважають, що подальше самовдосконалення можливе, якщо вже в стінах вищого навчального закладу студент оволодіє навичками самопідготовки, яка розвиває активність мислення. Критеріями її ефективності деякі дослідники визнають: суб’єктивне відчуття зміни в собі самому; вміння працювати з поняттями; здібність проектувати нові форми дії, бачити власні труднощі в досягненні поставлених цілей та готовність вирішити ці труднощі.


2. Самостійне вивчення літератури


Опрацювання літератури – це уміння правильно прочитати книгу,
Зрозуміти зміст прочитаного, розібратися увнутрішніх взаємозв’язках матеріалу, записати найістотніше, глибоко засвоїтити, що вкрай необхідно стосовно даного предмета й міцно запам’ятати прочитаний матеріал.
Опрацьовуючи літературу, студент має навчитися працювати також з її науковим інстументарієм. До наукового інструментарію входять посилання на твори інших авторів, пояснювальні примітки, додатки, допоміжні покажчики, бібліографія тощо.
Щоб самостійне вивчення літератури студентом було ефективним, то при читанні підручника й іншої літератури студент повинен спиратися на інформацію, отриману на лекціях. При цьому прочитане в одному джерелі повинен зіставляти з інформацією інших джерел, доповнюючи і, уточнюючи отримані знання, що, у свою чергу, звіряється, корегується з життєвими фактами — реальними психічними явищами, що спостерігаються в житті людей, у тому числі й у власному. Таким чином, від лекції — до літератури, а від неї - до практики. Так йде процес засвоєння, тобто знання, що знаходилися колись поза свідомістю того, кого навчають, стають особистими його надбаннями. Інформація з наукової літератури тільки тоді може вважатися засвоєною, коли студент не просто зрозумів і запам'ятав, але і навчився користуватися отриманим знанням у практичних аналітичних діях.
Підручник є основним, провідним видом навчальної літератури. У ньому систематично викладається матеріал на сучасному рівні досягнень даної науки і на доступній для студента мові. Вирізняльними рисами підручника як особливого виду навчальної літератури є: а) підручник містить у стислому вигляді весь основний навчальний матеріал з даної дисципліни. Сюди відносяться усі поняття і категорії даної науки з відповідними визначеннями (дефініціями). При необхідності дається коротка історія становлення поняття в науці. Це відноситься звичайно до найбільш загальних основних категорій, від змісту яких залежить розуміння логіки й історії розвитку самої науки; б) підручник викладає зміст основних наукових понять у строгій системі, у їхніх істотних взаємозв'язках і взаєминах, у їхній співпідпорядкованості, де більш широкі поняття і категорії містять у собі менш широкі і є методологічною основою для пізнання предметів, що позначаються ними; в) підручник у той же час ніяк не претендує на вичерпне розкриття усього наукового змісту навчального предмету, а намічає напрямок, у якому слід вивчати дану науку, щоб глибше і ширше в ній орієнтуватися. Підручник у цьому змісті служить деяким путівником, "ниткою Аріадни" для подальшого проникнення в сутність явищ, фактів, подій, яким дається пояснення в даній науці.
Друга функція підручника - окреслення деякого коло обов'язкових знань з даного предмету, не претендуючи на глибоке розкриття і докладний доказ логіки їхнього походження. Завдання студента - прийняти їх, щоб самому розібратися в рекомендованій науковій літературі й у тому, чого немає в підручнику. Інакше кажучи, підручник чітко орієнтує в проблематиці навчального предмету.
Робота з книгою - один із найважливіших методів навчання. Головна перевага даного методу - можливість багаторазово обробляти навчальну інформацію в доступній формі у зручний час. Навчальні книги успішно виконують усі функції: навчальну, розвиваючу, виховну, спонукаючу, контрольно-корекційну. При використанні спеціально розроблених, так званих програмованих навчальних книг ефективно зважуються питання контролю, корекції, діагностики знань, умінь.
Метою самостійної роботи з книгою може бути ознайомлення з її структурою, швидкий перегляд, читання окремих розділів, пошук відповідей на визначені питання, вивчення матеріалу, реферування окремих уривків тексту чи усієї книги.











ВИСНОВОК


Підготовку студентів до занять з психології ми розглядаємо як важливий фактор засвоєння навчального матеріалу, про що свідчать психолого-педагогічні дослідження.
Метою такої роботи є формування самостійності студента, його вмінь, знань, навичок, що здійснюється опосередковано через зміст і методи всіх видів учбових занять.
Потенційні можливості людини можуть в повній мірі проявитися і реалізуватися лише при раціональній самоорганізації учбової діяльності. При цьому потрібно мати на увазі, що здатність до самопідготовки до учбової діяльності не має безпосереднього зв'язку з рівнем розвитку окремих пізнавальних процесів чи мотиваційних потреб і не може бути пояснена ними.
Під ефективною підготовкою до занять розуміється вміння без систематичного контролю, допомоги та стимуляції з боку викладача самостійно працювати вдома, в бібліотеці, вміння організувати окремі форми роботи і всю учбову діяльність в цілому.
Раціональне опрацювання навчальної літератури забезпечує розвиток у майбутніх психологів навичок не тільки закріплювати головне, а й постійно підвищувати рівень свого професіоналізму в поза навчальний час.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бадмаев Б.Ц. / «Методика викладання психології» - М.:ВЛАДОС 2001р.
2. Видрин В.М./ «Вступ до спеціальності» - М.:ФіС 2005р.
3. Коротяев Б.І./ «Навчання - процес творчий, книга для вчителя» - М.:Просвіта 2002р.
4. Кузьмінський А.І. / «Педагогіка вищої школи» - К.: Знання, 2005 р.
5. Сікорський П.І./ «Теоретико-методологічні основи диференційованого навчання» - Львів.: 2000р.
6. Черепєхіна О.А./ «Особливості роботи студентів із психологічною літературою» - К.:Зідму 2005р.
7. Чернілевський Д.В./ «Дидактичні технології у вищій школі» - М.: 2002р.