Педагогічна психологія

ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………………................3
1. Сутність проблемного навчання…………………………………5
2. Розвиток мотивів учбової діяльності……..…......................8
Висновки………………..……….………………………………..…….11
Список використаних джерел….……..……………………..…...13































ВСТУП

У 50-х роках ХХ століття з’явився новий вид навчання, який дістав назву проблемного. Ця концепція, на думку її авторів, має компенсувати недоліки традийійного або пояснювально-ілюстративного виду навчання. Один із авторів, - В Окунь – так визначає сутність цієї концепції: «Проблемне викладання грунтується не на перредаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем. Суттевою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з’являється в певній ситуації і змушує його ставити питання-проблеми, формулювати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і прктичних дій».
Щоб навчити учня, треба не просто передати йому знання і вміння, а й викликати в нього відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення до навчання.
Мотив - спонукальна причина дій, вчинків людини (те, що штовхає до дії). В учінні — це пробудження, які спрямовують діяльність учнів. Ступінь навчальної активності є наслідком сильної або слабкої мотивації навчання. Можна сказати, що мотиви учіння — це активізуючи сила, одна з основних умов навчальної діяльності.
У загальному вигляді проблема мотивації навчання є проблемою причин, які наперед визначають різні форми виявлення активності тих, хто навчається.
Мотиваційному аспекту навчання уже порівняно давно приділяли велику увагу в психологічній і педагогічній літературі (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Л.І.Божович, О.Г.Ковальов, Г.С.Костюк, В.С.Мерлін, В.О.Сухомлинський, М.І.Алексеева, І.О.Синиця та інші).
























1. Сутність проблемного навчання

Розвиток суспільства в умовах науково-технічного прогресу, інформаційної експансії зумовив потребу виокремлення й збагачення інтелекту — найбільшої цінності, що має забезпечувати успіх поступального руху. Розв´язати це кардинальне завдання покликаний проблемний тип навчання, що сформувався в результаті тривалих пошуків. Проблемне навчання характеризується такими особливостями: викладач створює певне пізнавальне завдання, допомагає студентам виділити й усвідомити його, організовує їх на його розв´язання; студенти самостійно оволодівають належною сумою знань і умінь, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності; викладач пропонує широкий спектр використання набутих знань на практиці. Включення студентів у систему проблемного навчання сприяє створенню оптимальних умов для інтелектуального розвитку особистості, оволодінню нею інструментами навчальної діяльності, формуванню пізнавальних мотивів навчання, соціально-психологічної підготовки до практичної діяльності.
В основі проблемного навчання лежить низка об´єктивних обґрунтувань, зокрема:
—соціологічне. Особливості соціально-економічного розвитку вимагають формування інтелектуального багатства кожної особистості зокрема і людської спільноти в цілому;
—гносеологічне. Цілеспрямоване пізнання здійснюється в процесі активного пошуку, внаслідок дослідження пізнаваного об´єкта в процесі перетворювальної діяльності;
—психологічне. Мислення реально здійснюється лише як розв´язання пізнавального завдання. Видатний психолог С.Л. Рубінштейн зазначав, що мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти, а розв´язання завдання, розв´язок задачі є природним завершенням мисленнєвого процесу;
—діалектичне. Оскільки навчання є процесом, то воно має рушійну силу як результат суперечностей між пізнавальними та практичними завданнями, з одного боку, і наявним рівнем знань, умінь і навичок — з іншого.
Проблемне навчання як процес складається з низки етапів: виявлення суперечностей, усвідомлення їх як певних утруднень — створення проблемної ситуації;
—осмислення проблемного завдання і прийняття його студентами, розуміння установки;
—аналіз умов пізнавального завдання, встановлення залежності між його складовими;
—членування основного проблемного завдання на мікрозавдання, визначення плану їх розв´язання;
—висунення й усвідомлення гіпотези;
—мобілізація ресурсу знань, умінь і навичок відповідно до умови завдання й гіпотези;

—добір методів і засобів розв´язання завдання;
—виконання системи дій і операцій, що сприяють розв´язанню завдання;
—перевірка одержаних результатів на практиці, зіставлення з гіпотезою, встановлення логічного зв´язку між знаннями набутими нині й раніше.
Проблемна ситуація виникає, коли перед студентами (при скерованій дії викладача) постають пізнавальні чи практичні завдання й вони відчувають, що рівень їхніх знань, умінь і навичок недостатній для успішного розв´язання цих завдань. Це спричиняє відчуття певних психологічних утруднень. Доцільно організована проблемна ситуація — головний чинник, імпульс до активної розумової діяльності студентів.
Важливим етапом є аналіз проблемної ситуації та виділення однієї або кількох пізнавальних задач, розуміння їх суті, а вже на цій основі має здійснюватися "прийняття" задачі. Задача — це будь-яке незрозуміле питання, яке треба з´ясувати. З погляду процесу пізнання задачі можуть бути двох видів — проблемні (пізнавальні) й навчальні. Проблемною вважається задача, для розв´язання якої необхідно оволодіти новою сумою знань. Навчальна задача вимагає лише використання раніше набутих знань.
Таким чином, проблемне навчання — вищий ступінь організації пізнавальної діяльності. Він зумовлений більш високим рівнем суспільно-економічного поступу і сприяє інтелектуальному розвитку особистості.


2. Розвиток мотивів учбової діяльності


Мотив учбової діяльності — внутрішня спонукальна сила, яка забезпечує рух особистості до активної пізнавальної діяльності. З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності. Від рівня сформованості мотивів багато в чому залежить успішність і результативність учіння. Мотивація навчальної діяльності передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомлення теми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке усвідомлення його мети — кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й учнів.
У системі пізнавальної діяльності виокремлюють такі мотиви навчання:
1) соціальні — прагнення особистості через учіння утвердити свій соціальний статус — у суспільстві, у певному соціальному колективі;
2) спонукальні — пов'язані із впливом на свідомість учня певних чинників. Безпосередньо-спонукальні мотиви, основані на емоційних проявах особистості, на позитивних чи негативних емоціях яскравість, новизна, цікавість, зовнішньо привабливі атрибути; цікаве викладання, привабливість особистості вчителя; бажання отримати похвалу, нагороду (за виконане завдання), боязнь одержати негативну оцінку, покарання;
3) пізнавальні — проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються через отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Вони базуються на одержанні задоволення від самого процесу пізнання; інтерес до знань, допитливість, намагання розширити свій культурний рівень, оволодіти певними уміннями і навичками, захопленість самим процесом вирішення навчально-пізнавальних задач і под.
Пізнавальна діяльність людини є основною сферою її життєдіяльності. Тому формування в учнів пізнавальних мотивів — провідний чинник успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природна потреба людини в розвитку;
4) професійно-ціннісні — відображують прагнення учня отримати професійну підготовку для участі в продуктивній сфері життєдіяльності;
5) меркантильні — пов'язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини.
Таким чином, одна з головних задач в учбовій діяльності - навчитися практично впливати на мотивацію та звести до мінімуму фактори, що знижують її.
Умотивованість у навчанні можна розуміти як особисту зацікавленість учня в одержанні знань і вмінь. Мотиви навчання - це психологічна характеристика інтересу учня до засвоєння знань і власного розвитку.
Мотивація може бути ситуаційною (обумовленою зовнішніми факторами) й особистісною (обумовленою внутрішніми устремліннями). Виділяють також релевантну мотивацію, що має пряме відношення до набуття академічних досягнень (наприклад, допитливість), і нерелевантну мотивацію, що не має прямого відношення до навчання та розвитку.

























ВИСНОВОК


Проблемне навчання передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів. В основі технології проблемного навчання – чіткі алгоритми, що містять послідовність взаємопов’язаних етапів: створення проблемної ситуації, яка являє собою відчуття розумового утруднення; аналіз сформованих знань з даного питання. Усвідомлення їх недостатності для одержання правильної відповіді; пошук нових елементів знань різними способами; розв’язування проблеми; перевірка одержаних результатів, співставлення їх з робочою гіпотезою; систематизація й узагальнення здобутих знань та вмінь. Проблемний вид навчання забезпечує: самостійне здобуття знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, розвиток продуктивного мислення. Серед вад проблемного виду навчання можна назвати такі: великі витрати часу, недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок, слабке керування пізнавального діяльністю учнів.
У психології під мотивом розуміють те, що спонукає людину до діяльності і надає цій діяльності осмислення. Спроможність особистості успішно виконувати ту чи іншу діяльність не існує поза зв´язком з тим, що спонукає її до цього. Від сили спонукань значною мірою залежить енергія і продуктивність будь-якої роботи людини. Корінними спонуканнями є різноманітні потреби людини, на основі яких у ході діяльності виникають інтереси, почуття та інші мотиви.
Мотиви характеризують тенденції, спрямованість діяльності людини, її ставлення до тієї чи іншої справи, життєву значущість справи для неї. Особливий інтерес становлять мотиви навчальної діяльності.























СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бабанський Ю. К./ «Оптимізація процесу навчання: загальнодидактичні аспект» - М.: 1977р.
2. Давидов В. В./ «Проблеми розвиваючого навчання: досвід теоретичного та експериментального психологічного дослідження» - М.: 2000р.
3. Кузьмінський А.І./ «Педагогіка вищої школи» - К.:Знання 2005р.
4. Оконь В./ «Введення в загальну дидактику» - М.:Вища школа 2001р.
5. Онищук В. А./ «Дидактика сучасної школи» - К.: 2002р.
6. Підласий І. П./ «Педагогіка» - М.:Владос 1999р.
7. Фіцула М. М. / «Педагогіка. Навчальний посібник для студентів педагогічних закладів освіти вищих» - Тернопіль.: 2004р.