Основи психологічного консультування

ЗМІСТ


Вступ………………………………………………………….................3
1. Поняття асоціальної особистості………………………….……..4
2. Робота консультанта з асоціальними особистостями………7
Висновки………………..……….………………………………..…….10
Список використаних джерел….……..……………………..…...12































ВСТУП

Ефективність психологічного консультування - його кінцевий результат - визначається наявністю позитивних змін у клієнта на психічному й поведінковому рівнях. Але нездатність асоціальних особистостей встановити близькі і осмислені відносини часто перешкоджає отриманню користі від консультування і психотерапії.
Асоціальність - це один з найскладніших і прогностично несприятливих особистісних розладів, які проявляються не стільки різними симптомами, скільки порушенням поведінки. Перш за все це порушення діагностувалося як "психопатична особистість" або "соціопатична особистість". Соціопати погано соціалізовані, вони живуть в ім'я задоволення своїх інстинктивних потреб, не звертаючи уваги на норми моралі, вимоги суспільства, тому схильні постійно порушувати правила і закони, не рахуючись з можливим покаранням. Встановлювати контакт з асоціальними клієнтами дуже важко, тому що вони привносять свій повседневний стиль життя і спілкування в консультування.
І так як асоціальна особистість - це не просто інша людина, а людина, що кардинально відрізняється від інших людей ставленням до себе і до інших людей, порушенням поведінки, то консультант повинен правильно оцінювати рівень і межі своєї професійної компетентності при консультуванні асоціальної особистості.


1. Поняття асоціальної особистості

Поняття «соціалізація» означає причетність, з'єднання з суспільством, в той час як приставка «а» в понятті «асоціалізації» означає антигромадський характер такого зв'язку як би соціалізацію особистості з протилежним знаком. Якщо сутність процесу соціалізації загалом зводиться до засвоєння особистістю соціальних норм, цінностей, ролей, схвалюваних суспільством і спрямованих на його стабілізацію і нормальне функціонування, то термін «асоціалізації» означає процес засвоєння особистістю антигромадських, антисоціальних норм, цінностей, негативних ролей, установок, стереотипів поведінки, які об'єктивно призводять до деформації суспільних зв'язків, до дестабілізації в суспільстві.
Асоціальна поведінка - це поведінка, що уникає виконання морально-етичних норм, безпосередньо загрожує благополуччю міжособистісних відносин.
Асоціалізація особистості відбувається в ті ж хронологічні періоди, що і соціалізація (дитинство, отроцтво, юність). Хоча ознаки асоціальної поведінки можуть з’явитися задовго до підліткових років, саме в юності асоціальність особливо помітна і виражається в агресивності, безладній сексуальній поведінці і механічному погляді на секс, у схильності до вживання алкоголю і наркотиків.
Що стосується класифікації асоціальних особистостей, то їх можна розташувати над шкалою, де на одному полюсі будуть перебувати особи, з мінімальним ступенем асоціалізаціїі, що «порвали» один або два «життєвих нерва» із суспільством і державою, а на іншому - особи, що практично розірвали більшість основних зв'язків з суспільством, для яких злочинний спосіб життя став джерелом існування і природної життєдіяльності.
Розглянемо як відбувається процес асоціалізації особистості. На ранньому етапі асоціалізації головним є механізм наслідування, коли діти або підлітки неусвідомлено переймають у дорослих, які ведуть асоціальний спосіб життя, негативні зразки поведінки. І це їх основний мотив-бажання - бути дорослим, отримати схвалення в даному негативному мікросередовищі, що стимулює закріплення таких зразків поведінки. Процес асоціалізації здійснюється стихійно, але цілеспрямовано в цілому.
Нездатність ладнати з оточуючими - основна риса асоціальної особистості. Її відрізняє підозрілість, суспільство здається такій людині ворожим, а по життєвому шляху вона рухається, ніби в броньовику. Інша характерна риса - нездатність встановлювати зв'язки з людьми і навколишнім світом.
Як вважають психологи, надмірне почуття неповноцінності, що лежить в психіці асоціальної особистості, веде до невротичної поведінки і мотивоване непомірною жагою влади. Чим сильніше виражена «недо» або «мінусова» самооцінка такої особистості, тим відчайдушніше вона пробивається «нагору» і тягне постійне зростання невичерпних амбіцій. При такій схемі боротьби за престиж приниження інших людей для асоціальної особистості рівнозначно її підйому.
Асоціальна особистість дивиться на інших людей як на джерело небезпеки або насолоди, не звертаючи уваги на їх безпеку, зручності, задоволення. Вона переживає власні спонуки як невідкладні і невблаганні, відкладання реалізації яких або заміна чим-небудь іншим немислимі. Задоволення спонукань веде до розбещеності, стану перенасичення, але не до переживання щастя з властивим йому почуттям підвищення самоповаги.
Як видно з усього вищесказаного асоціальна особистість вимагає особливого підходу при консультуванні. При роботі з асоціальними клієнтами консультанту дуже важливо в будь-який момент ідентифікувати свої почуття і покладатися на них, тому що це єдиний засіб уникнути маніпуляцій з боку клієнта і виконувати роботу, не звертаючи уваги на великі труднощі.












2. Робота консультанта з асоціальними особистостями


Основним завданням консультанта при консультуванні асоціальної особистості виступає необхідність допомогти клієнту з готовністю прийняти на себе соціальну відповідальність, вдихнути в нього мужність, яка допоможе клієнту вивільнитися від невідступного почуття неповноцінності і направити його прагнення в соціально корисне русло.
Сам консультант-психолог повинен професійно володіти всіма засобами впливу, які має звичайна бесіда. Професіоналізм психолога полягає в суворій відповідності своїх дій з тим фактом, що мова йде не про звичайну людину, а про особу асоціальну. Відмінність консультування такої особистості від звичайної задається об'єктивною можливістю для консультанта зберігати «внезнаходженність» по відношенню до клієнта і його стану. Такі можливості допомагають психологу більш цілісно поглянути на ситуацію збоку.
З самого початку консультування такі клієнти мають схильність обманювати консультантів, особливо недосвідчених, своєю зовнішньою чарівністю та уявною доброзичливістю, вмінням підлеститися. Консультант в прагненні допомогти може перестаратися і стати об'єктом маніпуляції клієнта. У цьому сенсі для недосвідченого консультанта асоціальна особистість являє небезпеку.
Можливий висновок про особу клієнта слід робити тільки на підставі сукупності всіх доступних і різноманітних факторів. Поза і тон голосу, положення в сім'ї, конкретна проблема клієнта, ставлення до інших людей, успіх та неуспіх на роботі - всі ці та багато інших чинників вказують на наявність тенденції асоціальності в особистості.
Наступною найбільш важливою стадією при консультуванні асоціальної особистості є її психологічне обстеження. Це перший і найважливіший крок до її розуміння. У нього входять вивчення особливостей манери поведінки, рівня емоційної зрілості, досягнутого ступеня самореалізації. Психологічне обстеження є спробою отримати цілісне уявлення про асоціальну особистість, щоб надати їй значимий зворотний зв'язок.
Щоб надати допомогу асоціальній особистості, психолог повинен влізти в її шкуру і походити в ній: зрозуміти самовідчуття такої людини і її картину світу, уявлення про оточуючих і їх відносинах. Психологічне обстеження тут є засобом, за допомогою якого консультант намагається вловити логіку розвитку того, хто перед ним, і запропонувати найбільш ймовірні точки криз, способи подолання труднощів і відходу від них. При цьому мета консультанта - допомогти побачити, куди ведуть ті чи інші кроки, і запропонувати реальні альтернативи.
Асоціальну особистість не слід змішувати з особою, що веде себе асоціально внаслідок внутрішніх невротичних конфліктів. Невротик переживає провину через свою поведінку, що абсолютно чуже асоціальній особистості. Цей момент повинен враховувати психолог при роботі з такою особистістю.
В цілому при роботі з асоціальними клієнтами дуже важливо в будь-який момент ідентифікувати свої почуття і покладатися на них, тому що це єдиний засіб уникнути маніпуляцій з боку клієнта і виконувати роботу, незважаючи на труднощі.
























ВИСНОВОК


В останні роки психологічні проблеми особистості отримали в літературы досить широке обговорення. Всі люди реагують на обставини по-різному в залежності від статі, віку, розумових здібностей, минулого досвіду, особистісних характеристик. Людина, включаючись в соціум, в якійсь мірі обмежена у своєму самовираженні, вона змушена шукати рівновагу між адаптацією до реальності і розвитком своїх потенційних здібностей, яка дозволила б затвердити власну індивідуальність. Більшість порівняно легко до цього пристосовується. Однак деякі особи, порівняно тендітні чи погано підготовлені до життя, вступаючи в неї, не можуть до неї адаптуватися, що породжує асоціальну поведінку. Саме у таких особистостей виникає необхідність в отриманні консультації з боку психолога. До них відносяться і так звані асоціальні особистості.
Асоціальна особистість-це особливий індивідуум. Вона відрізняється від звичайної людини. Тому робота психолога з нею досить специфічна і має ряд відмінних рис.
Асоціальні особистості рідко потрапляють до консультанта за власним бажанням. Зазвичай їх направляє школа або інші організації, тому консультанту спочатку слід з'ясувати причини приходу клієнта на консультацію.
Все більша кількість особистостей має потребу в серйозному консультуванні з боку психолога. Ось чому проблема особливостей консультування асоціальних особистостей останнім часом вельми актуальна. Даний консультативний напрям орієнтований на індивідуальну роботу з конкретною людиною.

























СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Альошина Ю.Є./ «Індивідуальне та сімейне психологічне консультування» - М.: 1999р.
2. Бодальов А.А., Сухов А.Н., Казанцев В. К./ «Соціальна психологія» - М.: 2000р.
3. Кочюнас Р./ «Основи психологічного консультування» - М.:Академічний проект, 2000р.
4. Міняйло В.Ю./ «Введення в психологічне консультування» - М.:Сенс, 2008р.
5. Мей Р./ «Мистецтво психологічного консультування» - М.:Клас 2000р.
6. Немов Р. С./ «Психологічне консультування» - М.:Владос, 2000р.
7. Хомич Г. О., Ткач Р. М./ «Основи психологічного консультування» - К.:МАУП 2004р.