История психологии

  ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………………....…..3
1. Область історії психології…………...............................4
2. Володимир Андрійович Роменець – видатна постать 
в історії психології……………………………………………….6
Висновки……………………….……………………………..…….9
Список використаної літератури……………………………10

































ВСТУП

  Розвиток української психології неможливий без осмислення та узагальнення великого історичного спадку психологічної науки. Вивчення історії психології є одним із найактуальніших завдань, що постали перед дослідниками. Останнім часом вийшла низка праць, в яких частково розв'язується означена проблема. Цінність історії завжди індивідуальна, тобто по-різному розкривається для різних епох, народів і культур. Але в будь-якому разі вона репрезентує не просто суму відомостей і свідчень про минуле й теперішнє, яка зафіксована в історичних хроніках і писаннях, а той узагальнений образ історії, який вона має в контексті індивідуального буття людини. Психологічна наука в нашій країні нині вступає в якісно новий етап свого розвитку. Психологія як наука вивчає факти, механізми і закономірності психічного життя. Історія психології описує і пояснює, як ці факти і закони відкривалися людському розуму. Складовою історії психології є історіографія психології - сукупність досліджень, об'єктом яких і є історія психології. Вона ставить своїм завданням дослідити минуле з метою висвітлення загальної теорії розвитку психологічних ідей, розкриття умов і причин цього розвитку, закономірностей і механізмів одержання нового знання про психічну реальність, взаємодії науки та соціальної практики. Одним із тих, хто створив свою оазу вільної української думки, причому думки високоінтелектуальної, науково-фахової, був київський психолог Володимир Роменець.  

  1. Область історії психології

  Поява психологічних знань за часом порівнянно з народженням людської цивілізації. Виникає людське співтовариство і разом з ним з'являються спроби відповісти на одвічні, ті, що хвилюють людину питання, що стосуються її можливостей і обмежень у взаємодії з суворою дійсністю, її специфіки і місця у навколишньому світі. Результатом такого роду роздумів є виникнення психологічного пізнання, яке, вирушаючи своїм корінням в ранні етапи людської історії, супроводжує і весь подальший її розвиток, аж до теперішнього часу. 
  Історія психології -- системна освіта, що включає безліч аспектів, ієрархічну структуру, складну, різнорівневу систему детермінант.
  По своїй гносеологічній природі історія психології є віддзеркаленням процесу становлення і розвитку психологічного пізнання, тобто є віддзеркаленням другого порядку - віддзеркаленням відбитого. Вона досліджує не саму психічну реальність, а уявлення про неї, історії, що складаються на різних етапах, і в різних культурних ареалах. Цим обумовлена необхідність чіткого розведення об'єктивного і суб'єктивного погляду на досліджувані процеси. 
  В даний час історико-психологічні дослідження набувають особливого значення. Усвідомлення їх теоретичної важливості і зростання їх реального статусу в системі психологічних наук значною мірою визначається і стимулюється соціальними умовами буття науки, що склалися на сучасному етапі суспільного розвитку. Розширення професійного співтовариства істориків психології здійснюється за рахунок включення в проведення історико-психологічних досліджень представників суміжних з психологією наукових дисциплін: істориків, філософів, фізіологів, культурологів, педагогів і збільшення числа комплексних розробок по історії психології, у тому числі по методологічних проблемах. 
  Розвиток української психології XX століття безпосередньо пов’язаний з іменем В. А. Роменця, якого справедливо вважають одним з найяскравіших представників психологічної науки не лише в Україні, а й у межах світового наукового співтовариства. Він – автор майже 170 друкованих праць. Кожна книга вченого не лише зреалізований творчий потенціал, а й віра у внутрішній світ читача, в його здатність увійти в діалог з талановитим дослідником, глибокою, щедрою, непересічною людиною. 















  2. Володимир Андрійович Роменець –  
  видатна постать в історії психології

  Володимир Андрійович Роменець академік Академії педагогічних наук України, професор, доктор психологічних наук, один із фундаторів сучасної української психології. вчений, вчитель багатьох своїх послідовників, серед яких Тетяна Михайлівна Титаренко, Віталій Олександрович Татенко, Ірина Петрівна Маноха та ін. 
  Володимир Андрійович народився 20 травня 1926 р. в Києві у сім'ї службовця. Після закінчення відділення психології філософського факультету Київського державного університету ім. Т.Шевченка та аспірантури в Інституті психології МО УРСР Володимир Андрійович працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР. З 1967 р. перейшов на постійну роботу в Київський університет, подолавши 30-річний шлях від старшого викладача до професора кафедри загальної та інженерної психології. З 1991 р., не залишаючи викладацької роботи в університеті, очолював відділ теорії, історії психології та етнопсихології в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України. У 1992 р. був обраний дійсним членом АПН України. З 1996 р. і до останніх днів Володимир Андрійович плідно працював на посаді головного наукового співробітника Інституту соціальної та політичної психології АПН України. В.А.Роменець є автором близько 170 друкованих праць. Основний його науковий доробок - у галузях загальної психології, історії всесвітньої та української психології, історичної психології, психології творчості. До золотого фонду української психології входять такі його фундаментальні праці, як «Фантазія, пізнання, творчість» (1965), «Психологія творчості» (1971), «Історія психологи» (1975), «Історія психології стародавнього світу і середніх віків» (1982), «Історія психології епохи Відродження» (1988), «Історія психології XIX - початку XX століття» (1995) та ін. У цих монографіях В. А. Роменець підкреслює культурологічний аспект становлення психологічних знань, покладаючи в його основу вчинковий принцип та вчинковий осередок, який разом із цим виступає традиційним логічним осередком психологічних систем різних історико-культурних епох. Учений був розробником концепції, керівником авторського колективу і співавтором фундаментального та принципово нового за своєю структурою підручника "Основи психології". 
 Майже все своє свідоме життя пов'язав із Київським університетом, де отримав психологічну освіту і з 1967 та до кінця свого життя викладав психологію, вів науково-дослідницьку роботу. В.А.Роменець був засновником школи історико-психологічних досліджень в Україні. Його науковий доробок охоплює проблеми загальної психології, історії всесвітньої та української психології, історичної психології, психології творчості. 
 Талант науковця, викладача, широка ерудиція, творчий хист, мовне і письменницьке обдарування і ще багато іншого непересічного уособлював Володимир Андрійович. Тому усі, хто слухав лекції професора Роменця, був присутній на його наукових доповідях, читав його книжки, спілкувався з ним на різні теми, наче прилучався до чогось чистого, величного, талановитого, суттєвого, справжнього . Володимир Андрійович добре розумів не тільки тему героїчного, а й трагічного в житті окремого індивіда і суспільства. Він щиро співпереживав людині як предметові своїх досліджень і так само уважно й турботливо ставився до тих, із ким спілкувався. На жаль, лише сьогодні ми починаємо відкривати для себе В.А.Роменця як великого гуманіста і примиренця. 































  ВИСНОВОК
  Попри надзвичайно несприятливі умови українська гуманітарна наука 1960-их – 80-их років дала низку цікавих оригінальних шкіл, які абсолютно не губилися б на світовому рівні, аби ж тільки існувала достатня кількість перекладів і аби ж тільки тоді існував нормальний науковий обмін. Дала ця наука і низку постатей які не дали обірватися низці української інтелектуальної традиції, яку свідомо намагався перетнути правлячий режим. І однією з них по праву можна вважати Володимира Андрійовича Роменця. 
  Основна концепція В.А.Роменця у психології – це концепція вчинку. Він тлумачить вчинок як універсальну структуру за допомогою якої можна розплести клубок всесвітньої психології. Протягом свого власного життя він намагався дати відповідь, як людина має вчиняти в тій чи іншій ситуації, намагався дати відповідь іншим людям, що таке сенс життя. 
  Психологія як наука вивчає факти, механізми і закономірності психічного життя. Історія ж психології описує і пояснює, як ці факти і закони відкривалися людському розуму. Якщо предметом психології є одна реальність, а саме реальність відчуттів і сприйнять, пам'яті і волі, емоцій і характеру, то предметом історії психології служить інша реальність, а саме – діяльність людей, зайнятих пізнанням психічного світу. 
  І відтак постать Володимира Роменця, який відійшов з життя 11 років тому, ще довго буде актуальною, а його праці, очевидно, житимуть довго потому, коли відійде останній з тих, кому пощастило слухати лекції цього непересічного науковця. 
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


1. Роменець В. А. / «Принцип прийняття рішення в психології. Емоційний, інтуїтивний несвідомий фактор психічної активності. Особистість епохи бароко» -К.: 2006р.
2. Роменець В. А. / «Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва : навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів» - К.: Либідь 2006р.
3. Роменець В. А./ «Вчинок - основа самопізнання людини і людства» - К.: 1997р.
4. Роменець В. А., Маноха І.П. / «Історія психології XX століття» - К.: 1998р.
5. Роменець В. А./ «Історія психології. XVII століття. Епоха Просвітництва : Навчальний посібник для студентів вузів» - К.: 2006р.
6. Роменець В. А. / «Історія психології: Стародавній світ. Середні віки. Відродження : Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів» - К.: Либідь 2005р.
7. Інтернет видання