Ек. Теория

  ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………………...….3
1. Капітал і наймана праця………….............................4
2. Трудові відносини: їх сутність, структура 
та характерні риси у сучасній економіці…..………..….7
Висновки……………………….…………………………..…..10
Список використаної літератури…………………………12


































 ВСТУП

  В економіці тісно співіснують два таких поняття,як «капітал» і «наймана праця». Їхня тісна взаємодія обгрунтована тим, що робоча сила представлена як товар. В сучасній економіці робоча сила є предметом, що купується.
  Як і будь-який інший товар, робоча сила має свою вартість. Вона залежить від здатності приносити додаткову користь (або ж прибуток). Лише в цьому робоча сила викликає інтерес від підприємця, що її наймає. Вартість робочої сили – це те, чого вона коштує. Однак – це особлива вартість. Згідно К. Маркса, це вартість всіх життєвих засобів, необхідних для існування носія робочої сили – людини. В більш вузькому розумінні вартість робочої сили, це вартість життєвих засобів – предметів споживання, необхідних для відновлення витрат робочої сили, здійснених в процесі її споживання. 
  Історія економічного розвитку свідчить про те, що капіталістичні відносини розвивалися і здобували переважаюче значення вже з кінця XVІ століття. До початку XX століття промисловий капіталіст став головною фігурою економічного розвитку, капітал — необхідною умовою. Наймана праця стала внутрішньо властивим капіталістичній системі атрибутом. 





  1. Капітал і наймана праця

  Капітал являє собою специфічний спосіб організації виробництва. Це авансовані підприємцями у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємців. Значного поширення набув погляд на капітал як на один з фак¬торів виробництва, що поряд з працею, землею і підприємницькою діяльністю приносить дохід. Основоположником такого підходу можна вважати французького економіста Ж. Б. Сея. Формування продуктивного капіталу історично пов’язується з первісним нагромадженням капіталу і становленням капіталістичного підприємництва.
  Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісно вкладена.
  Якщо продаж одного товару здійснюється задля купівлі іншого, то форма товарного обігу має такий вигляд: Т—Г—Т. Тут гроші обслуговують обмін товарів у функції засобу обігу. Безумовно, що і за такої форми товарного обігу в руках окремих осіб можуть сконцентруватися значні суми грошей.
  Капіталістичне підприємництво, що виникло в надрах феодалізму, відрізнялось від попередніх форм товарного господарства перш за все як велике виробництво, що використовує кооперацію праці багатьох найманих робітників. Виникнення капіталістичного підприємництва пов’язане з первісним нагромадженням підприємницького капіталу.
Капітал виникає тільки там, де підприємець, будучи власником засобів виробництва та грошових ресурсів, знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця робочої сили, наймає його і здійснює процес виробництва товарів з метою одержання більшої вартості, що виступає у формі прибутку. 
Капітал підприємця є його приватною власністю. Але його власність не поширюється на інший фактор виробництва — робочу силу вільних робітників. Останніх він може залучити через механізм наймання. Наявність найманої праці — обов’язковий соціально-економічний чинник фун¬кціонування в економічній системі суспільства категорії капітал.
  Економічна теорія розглядає дві основні форми працевлаштування людей: пряму і побічну.
Пряме (безпосереднє) працевлаштування є характерним для дрібного товарного виробництва та сектору підприємств колективної власності. Пряме поєднання робочої сили і засобів виробництва можливе лише тоді, коли власник робочої сили водночас є власником (чи співвласником) підприємства, на якому він працює.
  Але в ринковій економіці більшість підприємств є приватною власністю підприємців-капіталістів. Певна частина підприємств є державною власністю.
  Наймана праця здійснюється за допомогою засобів виробництва, які не належать працівникові, тобто відчужені від нього; процесом праці керує власник засобів виробництва; результати виробництва присвоюються власником капіталу.
Наймання праці — це письмовий чи усний договір між власником підприємства або його представником і працездатною особою про використання робочої сили суб’єкта, що працевлаштовується, у виробничому процесі підприємства за відповідну гро¬шову винагороду. Грошова винагорода має назву заробітна плата.
  Розглядаючи суть наймання варто звернути увагу на таке. За капіталізму власник робочої сили є вільною особою і з точки зору буржуазного права може розпоряджатися своїми здібностями за власним вибором. 
  Отже, капіталістична власність виростає з простого товарного виробництва, перетворює його на капіталістичне, тобто на виробництво товарів на основі найманої праці, яка характерна саме для капіталістичного способу виробництва, капіталу. Як капітал не може існувати без найманої праці, так наймана праця не може існувати без капіталу. Вони органічно пов'язані протилежності основного виробничого відношення капіталістичного способу виробництва, два протилежні суб'єкти капіталістичної власності.






  2. Трудові відносини:
  їх сутність, структура та характерні 
  риси у сучасній економіці.

  Загалом в системі трудових відносин виокремлюють соціально-економічну та техніко-економічну сторони. 
  Соціально-економічна сторона трудових відносин детермінується в першу чергу формою власності, на базі якої функціонує те чи інше підприємство. Так, на підприємствах безпосередні продуценти виступають також співвласниками підприємства і відповідно створеного продукту. Одночасно вони є і безпосередніми виробниками цього продукту.
  Техніко-економічна пов’язана з використанням працівником речових факторів виробництва незалежно від того, чи є він їх власником чи ні. Головне в даному процесі — домогтися раціонального їх використання на своєму робочому місці.
  Докорінно змінюється зміст трудових відносин, коли речові фактори виробництва перебувають у руках капіталістів. За таких умов поєднання найманого працівника з речовими факторами виробництва відбувається через купівлю та використання його робочої сили під контролем та управлінням капіталіста. Завдяки суспільному характеру виробництва процес праці здійснюється шляхом формування на підприємствах відповідних трудових колективів, які перебувають у відносній економічній відокремленості. 
  Трудові відносини — це багатоаспектна система взаємовідносин між роботодавцями і найманими працівниками, підприємствами та їх працівниками, державою і працездатним (у т. ч. й непрацездатним) населенням, а також громадськими організаціями і основними господарюючими суб’єктами — підприємцями, державою. Вони фактично охоплюють усі соціально-економічні відносини, які виникають у процесі підготовки до праці, протягом усього періоду її здійснення, а також після завершення трудової діяльності. Ці відносини мають велике значення для функціонування підприємства, оскільки від них залежать рівень продуктивності праці як окремих працівників, так і трудового колективу в цілому, результативність використання капіталу, конкурентоспроможність господарюючого суб’єкта на ринку тощо. Трудовий колектив підприємства, окреслюючи якість створюваної ним продукції і рівень продуктивності праці, значною мірою визначає його стан на ринку. Тут основним завданням підприємницької діяльності, інакше кажучи, роботи підприємства є отримання прибутку; заробітна плата ж входить у витрати виробництва. Тож, виникає суперечність між цілями підприємця і працівниками.
  Правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні і професійні відносини між роботодавцями і працівниками на підприємстві, в організації, установі, називається колективним договором. Він містить права та обов’язки роботодавця і працівника з таких питань: форма, система і розмір оплати праці; виплата грошових доплат і різних компенсацій; механізм регулювання оплати праці при підвищенні цін за умов інфляції та досягнення показників, визначених у трудовому договорі; зайнятість, перекваліфікація та умови вивільнення працівника згідно з чинним законодавством; термін робочого часу і відпочинку, відпусток; добровільне медичне і соціальне страхування; охорона здоров’я працівника, екологічна та інша безпека на виробництві; контроль за виконанням колективної угоди, забезпечення нормативних умов функціонування профс пілок чи інших уповноважених працівниками представницьких органів; регулювання умов проведення страйків тощо.
  Вплив держави на трудові відносини здійснюється через правові урядові органи. Зокрема, законодавча діяльність держави лімітує тривалість робочого тижня, регулює зайнятість населення, регламентує використання праці жінок і молоді, визначає гарантований мінімальний рівень заробітної плати тощо. 
  Загалом система трудових відносин є багатогранною деталлю налагодженого працювання механізму держави. 





















  ВИСНОВОК

  Відтворення капіталу, що охоплює всі стадії інвестування, виробництва, реалізації, споживання та інших є необхідною умовою реалізації основної мети підприємництва – одержання прибутку. Суть механізму фінансового управління на підприємстві складає використання різних грошових фондів для відшкодування витрат капіталу, його нагромадження і споживання.  
  Капітал постійно знаходиться в процесі безупинного руху, приймаючи лише різні форми в залежності від конкретної стадії кругообігу. В умовах ринкових відносин здатність до праці робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів полягає в тому, що він створює вартість більшу, чим коштує сам, без його залучення неможливо здійснити будь-яке виробництво, від нього багато в чому залежить ефективність використання основних і оборотних виробничих фондів. Робоча сила може виступати в якості товару, коли вона виноситься на ринок чи продається її власником.
  Вартість робочої сили визначається робочим часом, необхідним для відтворення цього специфічного предмета торгівлі. Вартість робочої сили зводиться до вартості визначеної суми життєвих коштів.
  Та частина капіталу, що перетворена в робочу силу, у процесі виробництва змінює свою вартість. Вона відтворює свій власний еквівалент і поверх того надлишок, прибавочну вартість, що, у свою чергу, може змінюватися, бути більше чи менше. Отже, товарне виробництво і обертання є вихідним пунктом виникнення капіталу. Суперечлива взаємодія між капіталом і найсаною працею в кінці кінців і складає апарат капіталістичного виробництва. 



























 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


1. Корнійчук Л.Я. / «Історія економічних учень» - К.: 1999р.
2. Маркс К., Енгельс Ф. / «Твори» 
3. Паламарчук В.О, Оганян Т.А / «Політична економія» -К.: МАУП, 2003р.
4. Покропивнський С.Ф. / «Економіка підприємства» - К.: 2001р.
5. Фаріон І.Д. / «Економіка праці та соціально трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: Навч. посібник» -Тернопіль.: Економічна думка, 2000р.
6. Шумило І.А. / «Публікації національного інституту стратегічних досліджень» - К.: 2001р.
7. Інтернет ресурси