Serafim

  ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………………...…....3
1. Логотерапія та філософія Э.В.Франкла.......................5
  2. Віктор Еміль Франкл – філософ, психолог та видатний 
  діяч ХХ сторіччя ……………………………………….…..…9
Висновки………………..……….………………………………..11
Список використаної літератури……..…………………….12

































  ВСТУП

  Логотерапія — психотерапевтична стратегія, розроблена В. Франклом, заснована на припущенні, що розвиток особи обумовлений прагненням до пошуку і реалізації сенсу життя.
  Проблема логотерапії — проблема втрати сучасними людьми сенсу життя, етичної кризи «екзистенціального вакууму». Руйнування старих цінностей і традицій, швидка дискредитація «нових», породжує у величезного числа людей відчуття безглуздя того життя, яке їм доводиться вести. Цим проблемам присвячені багаточисельні роботи Франкла. 
  Створена Франклом теорія логотерапії і екзистенціального аналізу є складною системою філософських, психологічних і медичних переконань про природу і єство людини, механізми розвитку особи в нормі і патології і способи корекції аномалій в розвитку особи. У своїй теоретичній праці Франкл виділяє три основні частини: вчення про прагнення до сенсу, вчення про сенс життя і вчення про свободу волі. Прагнення до пошуку і реалізації людиною сенсу свого життя Франкл розглядає як природжену мотиваційну тенденцію, властиву всім людям і що є основним двигуном поведінки і розвитку особи. В рамках логотерапії ставиться завдання допомоги людині в отриманні сенсу його життя, який не може бути просто запозичений в інших. Для її вирішення був розроблений метод сократичного діалогу, в якому відбувається обговорення особистого досвіду, що стосується перш за все трьох сфер, в яких може бути знайдений індивідуальний сенс життя. Це творчість, переживання і усвідомлене відношення до обставин, на які не можна вплинути. Одній з основних областей, в якій індивід може отримати підтримку у пошуках сенсу, є релігійна віра. 



























  1. Логотерапія та філософія Е. В. Фромма  

  Логотерапія займається сенсом людського існування і пошуками цього сенсу. Згідно логотерапії боротьба за сенс життя є основною рушійною силою для людини. Пошук кожною людиною сенсу є головною силою її життя, а не "вторинною раціоналізацією" інстинктивних потягів. Сенс унікальний і специфічний тому, що він має бути і може бути здійснений лише саме цією людиною і лише тоді, коли вона досягає розуміння того, що могло б задовольнити її власну потребу в сенсі. Ми повинні дуже обережно відноситися до тенденції розуміти цінності в термінах простого самовираження людини. Логос, або сенс, є не просто вихід за межі власного існування, але швидше щось, що протистоїть існуванню. Я вважаю, що ми не вибираємо сенс нашого існування, а швидше виявляємо його.
  Метод психотерапії і екзистенціального аналізу,створений Франклом є складною системою філософських, психологічних і медичних переконань на природу і єство людини, механізми розвитку особи в нормі і патології, дорозі корекції аномалій в розвитку особи. Логотерапія або як її називають деякі автори, Третя віденська школа психотерапії, займається сенсом людського існування і пошуками цього сенсу. Людину не вабить до моральної поведінки, вона в кожному випадку вирішує поводитися морально, і людина робить це зовсім не для того, щоб задовольнити свою моральну потребу або мати гарний настрій. Вона робить це для того, щоб врятувати ту дорогу, по якій вона направила себе або для порятунку коханої людини, або заради порятунку свого Бога. 
  Логотерапія виходить з того, що основною рушійною силою в поведінці особи і її розвитку є прагнення людини до пошуку і реалізації сенсу свого життя. Відсутність сенсу життя або неможливість його реалізувати породжує у людини стани екзистенціального вакууму і екзистенціальної фрустрації, що стають причиною так званих ноогенних неврозів, пов'язаних з апатією, депресією і втратою інтересу до життя, а також з прагненням до мінімізації внутрішньої напруги. Практика логотерапії направлена на те, аби допомогти людині знайти втрачений нею сенс життя. Одним з головних джерел сенсу в ній виступає релігійна віра. В той же час релігія не є єдино можливим джерелом сенсу; ця проблема може вирішуватися однаково успішно і віруючими, і невіруючими людьми. Унікальний сенс життя або що виконують ту ж функцію узагальнені цінності можуть бути знайдені людиною в одній з трьох сфер: творчості, переживання, відношення, що свідомо приймається, до тих обставин, які ми не в змозі змінити. 
  Логотерапія — психотерапевтична стратегія, розроблена В. Франклом, заснована на припущенні, що розвиток особи обумовлений прагненням до пошуку і реалізації сенсу життя. Якщо у людини немає сенсу життя або він недосяжний, то виникає екзистенціальна фрустрація, що виявляється в неврозах. Пошук сенсу є первинним спонукальним мотивом життя кожної людини, а не "вторинною раціоналізацією" її інстинктивних потягів. Це особливий і неповторний сенс, тому що він повинен і може бути здійснений лише цією людиною і ніким іншим; лише такий сенс знаходить значущість, здатну задовольнити людську потребу в сенсі. Людське прагнення до сенсу життя сповна може бути фрустріровано, і в такому разі логотерапія говорить про "екзистенціальну фрустрацію". Термін "екзистенціальний" використовується в трьох значеннях: для позначення 1) переживаного існування як такого, тобто специфічно людського способу буття; 2) сенсу існування; і 3) особистого прагнення до виявлення сенсу в своєму існуванні, тобто воля до сенсу. Екзистенціальна фрустрація може привести до неврозу. Для неврозу такого типа логотерапія винайшла термін "ноогенний невроз", аби відрізнити його від неврозу в звичайному сенсі слова, тобто психогенного неврозу. Ноогенний невроз має місце не в психічній, а ноогенной сфері людського існування.  
  Релігія — це один з феноменів, з якими стикається логотерапія. В принципі для логотерапії релігійність і іррелігійність — феномени, що співіснують, і логотерапія зобов'язана займати по відношенню до них нейтральну позицію. Для логотерапії релігія може бути лише предметом, але не грунтом, на якому вона стоїть. Мета психотерапії — зцілення душі, мета ж релігій — порятунок душі. Якщо логотерапія розглядатиме феномен віри не як віру в бога, а як більш широку віру в сенс, то в принципі вона має право включити феномен віри в сферу своєї уваги і займатися ним. В будь-якому разі можна сказати, що логотерапія, що відноситься все-таки перш за все до психотерапії і тим самим до психіатрії, медицини, має право займатися не лише прагненням до сенсу, але і прагненням до кінцевого сенсу. Релігійна віра є кінець кінцем вірою у вищий сенс, покладає надії на нього. 
  2. Віктор Еміль Франкл – філософ, 
  психолог та видатний діяч ХХ сторіччя

  Віктор Еміль Франкл народився 26 березня 1905 р. у Відні, в єврейській сім'ї. Франкл був дійсним віденцем, він народився у Відні і любив своє рідне місто. Тут він вивчав медицину, а після війни отримав ступінь доктора психології. Під час навчання в школі він зацікавився психоаналізом, благо грунт для цього захоплення був самий благодатний: у той час у Відні жив Зігмунд Фрейд і функціонувало Віденське психоаналітичне суспільство. В. Франкл написав 3. Фрейду захоплений лист і скоро отримав відповідь, між ними зав'язалося листування. Засновникові психоаналізу сподобався активний і допитливий хлопець, що висловлює цікаві думки. Він допоміг Франклу опублікувати його статтю в Міжнародному журналі психоаналізу. Проте той, вивчивши різні напрями психоаналітичної науки, зацікавився ідеями Адлера, що заснував Другу віденську школу психотерапії, тим самим відокремившись від фрейдиського напряму в психології. У 1924 р. Віктор Франкл поступив у Віденський університет, де став вивчати психотерапію. Через декілька років він остаточно визначився в своєму виборі і приєднався до адлеріанської школи індивідуальної психології. Ознаменуванням вибору стала його стаття в Міжнародному журналі індивідуальної психології, що повністю відповідала всім ідеям цієї школи. Основне завдання індивідуальної психології полягає в тому, аби знайти життєву лінію, що стала причиною нервозності, і зцілити пацієнта методом підбадьорення. Але і цей напрям не відповідав ідеям, що повністю вдовольняли, самого В. Франкла. Він часто розходився з колегами в поглядах і в 1927 р. покинув «Суспільство індивідуальної психології». Проте, спілкування з Альфредом Адлером зробило на нього великий вплив, і вся творчість Франкла так чи інакше пов'язана саме з індивідуальною психологією. В цей час ним був сформульований термін «логотерапія», який згодом став одним з основних понять його психоаналітичної концепції. У це слово Франкл вкладав щось більше, ніж інші психологи. У 1928 р. В. Франкл заснував і очолив у Відні Центр консультування молоді, а в 1930 р. отримав ступінь доктора медицини і став працювати в університетській клініці Нейропсихології. В цей час він активно займався клінічною практикою і публікувався в різних медичних журналах. Він створив і розробляв особливу техніку лікування, що отримала назву «техніка парадоксальної інтенціі». Цей метод мав інверсійний характер і грунтувався на принципі «від осоружного». Лікар «заохочував» невропатичні прояви пацієнта, підкріплював його побоювання, тим самим досягаючи позитивного результату. На основі цього досвіду клінічної психіатрії поступово формувалися ідеї логотерапії, або, по вираженню В. Франкла, екзистенціального аналізу. У 1938 р. Австрія виявилася під владою нациського рейху, що для Франкла було смертельно небезпечно. Незадовго до цього йому запропонували виїхати до Америки, проте вчений відкинув запрошення, оскільки на його сім'ю воно не поширювалося. Його врятувала випадковість: людина, що оформляла списки що відправляються в табори смерті, викреслила Франкла із списку, оскільки сама була його колишнім пацієнтом. Залишившись таким чином в живих В. Франкл не залишив своєї практики, навпаки, досить швидко він став завідувати відділенням Віденської Ротшильдовської єврейської лікарні. Можливо, це стало однією з причин того, що в 1942 р. його відправили до концтабору. Учений провів там три роки і вийшов лише в 1945 р., вже після закінчення війни. 
  Після звільнення В. Франкл випустив книгу, яка називалася «Психолог в концтаборі» Ця книга створювалася ним протягом трьох страшних років, зберігалася в пам'яті, поки нарешті не з'явилася можливість опублікувати її. Вона відразу стала популярною, була переведена на безліч мов, і її загальний наклад перевищив 2,5 мільйона екземплярів. Після такого важкого періоду життя для Франкла настав етап творчого підйому. В кінці сорокових років він випустив величезну кількість книг по психології і психотерапії, по медицині і філософії «Доктор і душа», «Психотерапія і екзистенціалізм», «Час і відповідальність», «Психотерапія на практиці». У своїй монографії «Воля до сенсу» він продовжував розвивати різні аспекти теорії логотерапії.
  У 1946 р. В. Франкл був вибраний директором Віденської неврологічної лікарні. Він став викладати у Віденському університеті, де в 1949 р. отримав ступінь доктора філософії. З 1950 р. Франкл очолив австрійську спілку психотерапевтів. В середині 1960-х рр. багато робіт Франкла було перекладено англійською мовою, що принесло йому світову популярність. Він зробив дві дуже тривалі поїздки по різних країнах, де читав свої лекції з логотерапії, у тому числі був і в СРСР. Віктор Франкл помер в 1995 р. у Відні. 


  ВИСНОВОК

  Сенс життя. Багато вчених теоретиків і практиків в різних областях науки вивчали і розвивали цю тему. Кожен пропонує свій погляд, своє розуміння. Так, відомий австрійський психолог і психотерапевт Віктор Франкл, розробив цілий напрям в психотерапії орієнтований на пошук і визначення сенсу життя — це логотерапія.
  Згідно логотерапії боротьба за сенс життя є основною рушійною силою для людини. Пошук кожною людиною сенсу є головною метою її життя. Сенс унікальний і специфічний тому, що він має бути і може бути здійснений лише саме ось цією людиною і лише тоді, коли вона досягає розуміння того, що могло б задовольнити її власну потребу в сенсі. Людина здатна жити і навіть померти заради порятунку своїх ідеалів, цінностей і релігійних поглядів. Скороминущість нашого існування поза сумнівом оправдовує його безглуздя. Але воно ж формує нашу відповідальність, оскільки все залежить від реалізації по суті тимчасових можливостей.
  Людина постійно робить вибір з маси існуючих можливостей, яка з них буде приречена нанереалізацію, а яка буде актуалізована. Якийсь вибір буде зроблений раз і назавжди. 






 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


1. Франкл В.Е. / «Воля до сенсу» - М.: 2001р.
2. Франкл В.Е. / «Доктор і душа» - М.: 2000р.
3. Франкл В.Е. / «Основні поняття логотерапії» - Спб.: Ювента, 1997р.
4. Франкл В.Е. / «Страждання від безглуздя життя: Актуальна психотерапія» - М.: СУІ, 2009 р.
5. Франкл В.Е. / «Сказати життю "Так"» - М.: Смысл, 2008 р.
6. Франкл В.Е. / «Психотерапія на практиці» - С.: ПЕР СЭ, 2004р.
7. Інтернет видання