Serafim

  ЗМІСТ


Вступ………………………………………………………….........3
1. Процеси пам’яті …………............................................5
2. Відтворення – один з головних процесів пам’яті……7
Висновки……………………….……………………………..…...9
Список використаної літератури……………………………10


































  ВСТУП

  Дуже складно, та й навіть неможливо уявити своє життя без процесів пам’яті. Пам'ять виконує функцію нагромадження, збереження і відтворення раніше сприйнятого і пережитого, почуттєвого і раціонального пізнання людиною оточуючого середовища і самого себе з метою адекватного пристосування, здійснення цілеспрямованої діяльності. Пам'ять та увага дуже тісно пов’язані з функціональною активністю відчуттів, сприймань, мислення, свідомості та інших психічних процесів, які урізноманітнюють наше життя і, дійсно доводять, що людина – найкраще організована та найрозумніша істота на Землі. Пам'ять погіршується від неповного її використання. Відтворення - це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довгострокової пам'яті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і пригадування.
  Розвиток пам'яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність. Виховання пам'яті нерозривно пов'язане з вихованням самої особистості. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам'яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам'ятовуванню. Для запам'ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обернено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу. 




























  1. Процеси пам’яті

Пам’ять – це психічний пізнавальний процес, який полягає у фіксації, збереженні та відтворенні попереднього досвіду. 
Серед процесів пам’яті виокремлюють:запам’ятовування, відтворення, забування. 
Запам’ятовування – один з головних процесів пам’яті. Засадовими стосовного нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тим складніші й ті тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування. Запам’ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним. Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості значно довше ніж нецікаве. Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування. 
Забування – процес, зворотній у запам’ятовуванні і пролягає у згасанні тимчасових нервових зв’язків. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не використовуються і не повторюються, то вони поступово забуваються. Причиною, яка погіршує запам’ятовування може бути негативна індукція, зумовлена змістом матеріалу. Схожий, складний матеріал попереднього заняття ускладнює утворення нових тимчасових нервових зв’язків, знижує ефективність запам’ятовування.
Відтворення – один із головних процесів пом’яті. Воно є показником міцності запам’ятовування і водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв’язків у корі великих півкуль головного мозку. Найпростіша форма відтворення – впізнавання. Впізнавання – це відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів. Впізнавання буває повним і неповним. При повному впізнаванні повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відновлюються всі деталі попереднього ознайомлення з ним. Неповне впізнання характеризується невизначеністю, труднощами співвідношення об’єкта, що сприймається, з тим, що вже мав місце в попередньому досвіді. Складнішою формою відтворення є роздування.












  2. Відтворення – один з головних 
  процесів пам’яті

Відтворення є показником міцності запам’ятовування й водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв’язків у корі великих півкуль головного мозку. Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам’яті полягає в переході його з довготривалої пам’яті в короткотривалу, тобто актуалізація його у свідомості. Відтворення залежить від процесів запам’ятовування і забування, але має також свої особливості і механізми. Відтворення може мати три форми – впізнавання, пригадування і спогади. Впізнавання – це відтворення, що виникає під час повторного сприймання предметів. Впізнавання буває повним і неповним.
Під час повного впізнання повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюють з раніше відомим, повністю відновлюється час, місце та інші деталі попереднього стикання з ним.
Для неповного впізнання характерна невизначеність, труднощі співвіднесення об’єкта, який сприймаємо, з тим, що вже знайомий нам у попередньому досвіді. Метрит необхідного матеріалу в довготривалій пам’яті. Оскільки матеріал у пам’яті організований певним чином на основі смислових ознак, які становлять це поняття або образ, то його пошук також є не сліпим блуканням у комірках пам’яті, а певним рухом до потрібного матеріалу по семантичній системі або дереву.
Спогади – це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого. Специфічним елементом цього відтворення є факти життєвого шляху людини в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так чи інакше була безпосередньо причетна. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення. 
































  ВИСНОВОК
  До головних психологічних властивостей людини слід відносини такі як увагу, відчуття, сприйняття, память, мислення та його прояви. Без даних психологічних властивостей не може йти про сприймання сучасної людини як психологічного індивіда. Пам'яттю називається запам'ятовування, збереження та наступне відтворення індивідом його досвіду. Будучи однією з найважливіших характеристик усіх психічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і цілісність людської особистості.
  Відтворення - має активний творчий характер. Відтворення - це впізнавання якогось об'єкта в умовах повторного сприйняття. Спогадання - відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі. Одним із різновидів довільного відтворення є спогади. Спогади —
це локалізовані в часі та просторі відтворення образів минулого.
  У спогадах етапи життя людини співвідносяться нею із суспільними подіями, з важливими в особистому житті датами. Об’єктом спогадів як специфічної форми відтворення є життєвий шлях конкретної особистості в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так чи інакше була причетна безпосередньо. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення. 
  На рівні індивіда, пам'ять, а отже і відтворення, є опосередкованим мнемічними діями процесом, складовою пізнавальної діяльності. На рівні особистості — це засіб, користуючись яким людина будує своє життя. 
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Бондарчук О. І., Бондарчук Л. І. – «Основи психології та педагогіки: Курс лекцій» / К.: МАУП, 1999р.
2. Волошина В. В., Волинська С. О. – «Загальна психологія: Практикум: Навчальний посібник» / К.: Каравела, 2005р.
3. Дубравська Д. М. – «Основи психології: Навчальний посібник» / Львів: Світ, 2001р.
4. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. – «Загальна психологія» – К.: 2000р.
5. М’ясоїд П.А. / «Загальна психологія: Навч. посіб.» - К.: Вища школа, 2001р.
6. Скрипченко О. В. та ін. – «Психічні процеси. Загальна психологія: Підручник» / К.: Либідь, 2003р.
7. Інтернет ресурси